Il canto di Esmeralda - Renato Zero

Nuvole basse su di noi,

dolore negli occhi tuoi,

non parli, sei lontana pi№ che mai,

ma sento che la stessa pi№ non sei,

e scorre il fiume e vai.

Sola e bellissima tu,

ma loro molti di pi№,

strapparti le vesti e andare via,

immondi cacciatori di follia.

Lividi i tuoi fianchi, violati gi.

Avide mani, qualcuno ancora alzer.

Folte chiome al vento, non offri pi№,

mostri al mondo ogni ferita tu.

Umiliata e stanca della bianca civilt,

vergine venduta ai mercanti di citt.

Salva il tuo canto,

copri il suo grembo,

se tu sei un uomo,

lava via tutto il fango.

Salva il suo volto.

Salva lei.

Aggrappato al suo corpo pi№ che mai.

Le tue radici sono l.

Verit.

Fiera bellissima sei,

ma dove sono finiti i tuoi dei,

smeraldi l¬ nel cuore pi№ non hai,

ne fonti in cui specchiarti troverai.

Lo sai.

Lo sai.

Lo sai.

Una parabola blu,

(coro) non so se ti vedrІ mai pi№

un altro giorno va gi№,

(coro) terra bruciata adesso tu.

Spietato quel deserto avanzer,

e intanto il tuo pianto chi lo asciugher.

Umiliata e stanca della bianca civilt,

come una lama quella strada ti dissanguer.

Salva lЂ™incanto,

che sta' finendo sotto,

il tuo sguardo,

la violentano in cento,

Volano bassi gli avvoltoi,

lupi affamati su di lei.

Disperdi il branco.

Grida no!

Non si puІ.

Non si puІ.

Tu griderai no!

No

Над нами низькі хмари,

біль у твоїх очах,

ти не говориш, ти далекий, ніж будь-коли,

але я відчуваю, що ти вже не той,

і річка тече, а ти йдеш.

Ти одна і прекрасна,

але їх набагато більше,

зірви свій одяг і йди геть,

брудні мисливці на божевілля.

Синці на стегнах, вже пробиті.

Жадібні руки, хтось ще підніме.

Густе волосся, що розвіється на вітрі, ти більше не пропонуєш,

покажи світу кожну свою рану.

Принижений і втомлений білою цивілізацією,

діву продали міським купцям.

Збережи свою пісню,

вкрити її утробу,

якщо ти чоловік,

змити всю бруд.

Збережи його обличчя.

Збережи її.

Причепився до його тіла як ніколи.

Ваше коріння там.

Правда.

Ти красива справедлива,

але куди поділися твої боги?

смарагдів у твоєму серці вже немає,

ви знайдете джерела, в яких можна подивитися на себе.

Ти знаєш.

Ти знаєш.

Ти знаєш.

Синя притча,

(приспів) Я не знаю, чи побачу я тебе знову

сходить ще один день,

(приспів) випалена земля тепер ти.

Немилосердна пустеля просуватиметься,

а тим часом хто твої сльози висушить.

Принижений і втомлений білою цивілізацією,

як лезо, що дорога висушить тебе кров’ю.

Збережи чари,

що закінчується нижче,

твій погляд,

вони ґвалтують її сотнею,

Стерв'ятники літають низько,

голодні вовки на ній.

Розкидайте пачку.

Кричи ні!

Ви не можете.

Ви не можете.

Ти будеш плакати ні!

Ні