Domicilio coatto - Renato Zero

Settimo figlio!

Mio padre è un coniglio

Un figlio per ogni sbadiglio

La fame ci addenta

La miseria ci annienta

E mia madre…è di nuovo incinta!

Mi scoppia la testa

Mai un giorno di festa…

La sola speranza, non basta…

Come fai… a sorridere mai?

Pignorano il letto

Sequestrano il tetto

Ci tolgono il gas e la luce

In questa famiglia

Mai un poco di pace…

Alla fortuna, la mia faccia, non piace!

Un po' di decoro!

Magari, un lavoro!

Un futuro di rame, non d’oro…

Vita mia!

Che agonia…

Che infame vita, la mia… la mia!!!

Fiori di Malvasia…

Di una dimenticata periferia!

Vita mia!

Fuggi via…

-Attenti!

Arriva la Polizia-

E prego io

Che questa sorte cambi un giorno, mio Dio!!!

Giudice, allora?

Che vogliamo fare?

Verrò a casa sua per mangiare?

Con quel sorriso davvero la invidio

Ma la mia notte si consuma nell’odio

Solo Rebibbia

Conosce la pena

La fine di quest’assurda altalena

Vita mia!

Che ironia…

Nelle tue mani, la vita mia!

Cambierei

Caso mai… Per la mia vita cosa mi dai?

Allora?

Сьомий син!

Мій батько – кролик

Дитина за кожен позіх

Голод нас кусає

Біда знищує нас

А моя мама… знову вагітна!

Моя голова б’ється

Ніколи не святковий день...

Одної надії недостатньо...

Як ти... колись посміхаєшся?

Вони закривають ліжко

Вони захоплюють дах

Вони забирають газ і світло

У цій родині

Ніколи не мало спокою...

Удача, моє обличчя, не подобається!

Трохи прикраси!

Можливо, робота!

Майбутнє міді, а не золота...

Моє життя!

Яка агонія...

Яке сумнозвісне життя, моє ... моє !!!

Квіти мальвазії...

З забутого передмістя!

Моє життя!

тікати...

- Стережись!

Прибула поліція -

І я молюся

Нехай колись ця доля зміниться, Боже мій!!!

Тоді суди?

Що ми хочемо зробити?

Я прийду до вас додому поїсти?

З цією посмішкою я їй справді заздрю

Але моя ніч поглинена ненавистю

Тільки Ребіббія

Він знає пенальті

Кінець цьому абсурдному розмаху

Моє життя!

Яка іронія...

У твоїх руках моє життя!

я б змінив

Якщо що... Що ти даєш мені за моє життя?

Тоді?