Civiltà - Renato Zero

Dov'è un uomo senza più battaglie

Dov'è un uomo senza più medaglie

Dov'è un uomo

Che la vita non sceglie

Dov'è un uomo senza più montagne

Dov'è un uomo senza più menzogne

Dov'è un uomo

Che l’amore non coglie

Se quel frutto ha finito

Di essere proibito e…

Guarda me che non ho più un pensiero una mente e.

Guarda me che non ho più neanche un nome decente

Che ho vissuto per niente

Che ho rubato un po'

Io con fatica ho costruito questo mondo mio

Sugli errori ed i motori di una strana civiltà

Che ha per volto i miei rimorsi e brucerà

C'è chi da sempre ha violentato la mia volontà

È l’amore o forse il tempo

Chi per me deciderà

Chi per ultimo quel filo spezzerà

Chissà cos'è un uomo senza più la strada

Cos'è un uomo senza più una meta

Cos'è un uomo

Che a qualcosa non ceda

Cos'è un uomo senza il suo coraggio

Un guerriero senza tatuaggio

Cos'è un uomo che ricatta la sorte

E imbrogliando la morte ancora nascerà…

E sono io che vivo ormai dei miei giorni contati

Che faccio sogni sbiaditi

Che ho paura anch’io

E sono io che vado via solo

Con queste mani ad arginare i confini tra il vero e l’irreale

Io sull’orgoglio ho costruito questo mondo mio

E le formule le valvole di una strana civiltà

Paradiso di sciacalli, avanzo di bordelli io

Io quell’uomo un animale un giocoliere io

Io che trucco le mie carte e sfotto il mio destino io

Senz’ali ho già sconfitto il vento ed io… ho vinto!

Де людина без битв

Де людина без медалей

Де знаходиться чоловік

Що життя не вибирає

Де людина без гір

Де людина без брехні

Де знаходиться чоловік

Того кохання не розуміє

Якщо цей фрукт закінчився

Заборонити і...

Подивися на мене, що в мене вже немає думки і розуму.

Подивіться на мене, у мене вже навіть немає пристойного імені

Що я прожив даремно

Що я дещо вкрав

Насилу я побудував цей свій світ

Про помилки і двигуни дивної цивілізації

Який має моє каяття за своє обличчя і згорить

Є ті, хто завжди порушував мою волю

Це любов чи, можливо, час

Хто за мене вирішуватиме

Хто останнім обірве цю нитку

Хтозна, що таке людина без дороги

Яка вже людина без мети

Що таке чоловік

Що щось не піддається

Яка ж людина без своєї сміливості

Воїн без татуювання

Що таке людина, яка шантажує долю

І обманом смерть все одно народиться...

І це я зараз живу своїми зліченими днями

Що в мене зів’ялі сни

Що я теж боюся

І це я йду один

Цими руками перекреслити кордони між реальним і нереальним

Я побудував цей свій світ на гордості

А формули — це клапани дивної цивілізації

Рай для шакалів, я сам залишився бордель

Я, той чоловік, тварина, жонглер

Я, який обманює свої карти і сам висміює свою долю

Без крил я вже переміг вітер і я ... я переміг!