Anima grande - Renato Zero

Brusco risveglio la realt?

in un freddo gennaio morivo anch’io

quella carezza sull’anima… era Dio…

fine dei giochi impossibili

vivere i giorni rincorrerli

quelle ferite visibili ora bruciano s?!

io che sciolgo una preghiera

vera e fiera pi?

di me

folle nell’inseguire una carriera

avrei dovuto sedermi accanto a te… di pi?

sembra un miracolo crescere

essere pi?

consapevole

quanto coraggio mi hai dato a dirmi no…

stelle sopra il mio sipario

un delirio una bugia

l’amore assente da quel calendario e intanto il male ti portava via…

padre

solo poche parole

ma la musica che ascolterai

ti somiglia lo sai,?

come sei

viva e lucente…

fede

vieni qui ho ancora sete

dei suoi occhi della sua allegria…

e meno male che sogno

posso incontrarti cos?

perch??

di te che ho pi?

bisogno…

cuore diamante: vita mia!

troppe emozioni che mancano

troppe occasioni che sfumano

dialoghi muti che uccidono senza piet?

tu sulla porta mille anni fa

pronto a raccogliere i cocci miei

a consolarmi… sei unico pap…

sono qui e il mondo?

fuori

te lo devo sono qui

vado farneticando di amori amari

sofferenze e assenze… di chi resta di chi va…

padre

cos?

tanto distante

ma che figlio bizzarro che hai

ti somiglia lo sai…

perch?

sei

anima grande…

grande

da stupire la gente

velenosa e insidiosa se mai…

che se hanno un figlio a colori

lottano contro di lui

per appiattirgli i pensieri

pane e superficialit?

all’alba dei miei ricordi

sei qui al mio fianco… ci sei!

pi?

le incertezze o gli sbagli

spero che mi perdonerai…

era gennaio su quell’addio

non ebbe successo il destino mio

pochi paganti e un applauso: quello tuo!

Груба реальність пробудження?

в холодному січні я теж помирав

що пестить душу ... це був Бог ...

кінець неможливих ігор

прожити дні, переслідуючи їх

ці видимі рани зараз горять ?!

Я, що розпускаю молитву

справжній і гордий пі?

мене

божевільний у продовженні кар'єри

Я повинен був сидіти поруч з тобою ... більше?

здається дивом рости

бути більш?

обізнаний

скільки ти дав мені сміливості сказати ні...

зірки над моєю завісою

омана брехня

кохання немає в тому календарі, а тим часом зло забирало тебе...

батько

лише кілька слів

але музику, яку ви будете слухати

ти схожий на себе, знаєш?

як ти є

живий і світлий...

обручку

іди сюди, я все ще спраглий

його очі його життєрадісність...

і слава богу, що я мрію

чи можу я зустрітися з тобою таким?

чому ??

ніж ти, що в мене більше?

потрібно…

діамантове серце: моє життя!

забагато емоцій

занадто багато можливостей, які зникають

мовчазні діалоги, які нещадно вбивають?

ти біля дверей тисячу років тому

готовий забрати мої шматки

щоб мене втішити ... ти єдиний тато ...

я тут і світ?

зовні

Я винна тобі, я тут

Я марю гірким коханням

страждання та відсутності... тих, хто залишився, тих, хто йде...

батько

cos?

так далеко

який у тебе дивний син

здається, ти знаєш...

чому

шість

велика душа...

чудово

дивувати людей

отруйний і підступний, якщо колись...

ніж якщо у них є дитина в кольорі

вони борються проти нього

щоб вирівняти його думки

хліб і поверховість?

на зорі моїх спогадів

ти тут, біля мене... ти там!

пі?

невизначеності чи помилки

Сподіваюся, ти мені пробачиш...

на те прощання був січень

моя доля не вдалася

кілька платників і шквал оплесків: ваше!