A braccia aperte - Renato Zero

E torno sui miei passi adesso s?,?

inevitabile… Percorrer?

a ritroso un

viaggio che, mi costa lacrime… Mi aspetta un mare di tranquillit?

, tempeste che ho gi?

superato anch’io…In tutte le promesse disattese,

perdevo me e ritrovavo Dio…

E' l?

la verit?, ora lo so, io cos?

scettico… Adesso so che la felicit?, non?

un ostacolo… Sprecando quasi tutta l’energia, convinto che il mio mondo fosse

l… Per sempre disponibile, per sempre, senza dolore e senza falsit…

Un concerto dentro me, la mia strada so qual …

Siamo foreste, montagne inviolabili ma poi…

A sorprenderci?

il sole, che dissolve le ombre intorno a noi…

E impariamo a sperare un po' di pi?, a camminare e a sognare insieme…

A braccia aperte, col sorriso e un po' pi?

di umanit…

Le voci degli amici a volte s?, restano anonime…

Perch?

non si riesce a entrare mai, in certe anime…

Avrei voluto credervi di pi?, ed ascoltare ancora una bugia…

Ma questo tempo non ci lascia scampo, noi prigionieri della nostalgia…

Un concerto dentro me, il mio posto?

accanto a te…

Che vite le nostre, mille storie, nascoste verit…

Una sera di queste, mi riprendo il coraggio e torno l…

E mi manchi davvero vita mia, le mie radici, la mia coscienza…

A braccia aperte, rincontrarti?

un piacere in libert…

A braccia aperte, col sorriso e un po' pi?

di umanit…

І я повторюю свої кроки зараз s?,?

неминуче… Чи буду я подорожувати?

назад а

подорож, яка вартує мені сліз... На мене чекає море спокою?

, бурі, які у мене вже були?

Я теж перевершив ... У всіх порушених обіцянках,

Я втрачав себе і знову знаходив Бога...

Це там?

правда, тепер я знаю, я так

скептично... Тепер я знаю, що це щастя, чи не так?

перешкода ... Витрачаючи майже всю свою енергію, переконавшись, що мій світ був

Я ... Назавжди доступний, назавжди, без болю і без брехні ...

Концерт всередині мене, мій шлях я знаю що...

Ми ліси, непорушні гори, але тоді...

Щоб нас здивувати?

сонце, що розчиняє тіні навколо нас...

А давайте навчимося ще трохи сподіватися, разом ходити і мріяти...

З розпростертими обіймами, з посмішкою і ще трохи?

людства...

Голоси друзів іноді так, залишаються анонімними...

Чому?

ти ніколи не можеш увійти в певні душі...

Я хотів би більше вірити тобі, а ще почути брехню...

Але цей час не залишає нам виходу, ми в'язні ностальгії...

Концерт всередині мене, моє місце?

поряд з тобою…

Які життя наші, тисячі історій, прихованих істин...

Одного такого вечора я набираюся сміливості і повертаюся туди...

І я дуже сумую за тобою, моє життя, моє коріння, моя совість...

З розпростертими обіймами зустрінемося знову?

задоволення від свободи...

З розпростертими обіймами, з посмішкою і ще трохи?

людства...