Alla fine - Renato Zero

Squisiti questi biscotti,

sposano bene col tè,

ma questo amaro che sento

cosè?

avrò mancato in qualcosa

ti avrò delusa chissà?

ho come un nodo alla gola

che stà succedendo che freddo che fa…

muoio, tu sorridi mentre muoio, dimmi che mi sbaglio

che un poco di rimorso c'è

ancora mi capisci risparmiami la vita a squilli, presto, il veleno implacabile

antico e veloce di qualcosa, mi dice che non mi ascolterai

la fine è sempre inaccettabile

ha quel sapore insopportabile

tale passaggio riesco a chiudere,

senza vittime

si asciughi ognuno le sue lacrime

in quanto ognuno responsabile

lasciami andare cogli l’attimo

non ti perdono…

sconfitti siamo già in tanti

in tanti usati così

soggetti a maltrattamenti

quanti…

se quell’amore c'è stato

se ha dato il meglio di se

il cielo sia ringraziato

consolati che molti non sapranno cosè

muoio, ma prima ti darò un consiglio

casomai mi salvo

non farti più trovare qui

così dovrai spogliarti

di quei momenti da me offerti cadrà sulla mia comprensione ormai cala la sera

in effetti conseguenza calata pure tu

la fine torna sempre utile

ti apre gli occhi e fa riflettere tutte le volte un pò più ligi noi

un pò più saggi

ma la passione non giustifica tutta l’assurda violenza si arriverà alla fine e

fine sia purchè ci resti speranza…

Це печиво смачне,

добре поєднується з чаєм,

але цю гіркоту я відчуваю

що це?

Я щось пропустив

Я розчарую тебе, хто знає?

У мене клубок у горлі

що відбувається як холодно...

Я вмираю, ти посміхнись, коли я вмираю, скажи мені, що я неправий

що є невелике каяття

все-таки ти розумієш мене, пощади моє життя дзвінкою, швидкою, невблаганною отрутою

старий і швидкий у чомусь, каже мені, що ти не послухаєш мене

кінець завжди неприйнятний

на смак нестерпний

цей уривок мені вдається закрити,

без жертв

нехай кожен висушить свої сльози

як кожен відповідальний

дозвольте мені скористатися моментом

Я не можу тобі пробачити…

у багатьох ми вже переможені

багато користувалися таким

підлягають зловживанням

скільки…

якби була та любов

якби він дав усе можливе

Небесам подяка

втішитися тим, що багато хто не знатиме, що це таке

Я вмираю, але спочатку дам тобі пораду

на випадок, якщо я врятуюся

більше не зустрічатися тут

тому доведеться роздягатися

із тих пропонованих мною моментів впадуть на моє розуміння до вечора

насправді наслідок також впав

кінець завжди стає в нагоді

відкриває очі і змушує думати щоразу трохи лояльнішим до нас

трохи мудріше

але пристрасть не виправдовує всього безглуздого насильства, яким воно прийде до кінця і

кінець, поки залишається надія...