Chanson - Real de Catorce

No olvidare las calles

Ni tampoco los olores de la muerte

No olvidare que eres un pendejo

Fabricado en un estudio de televisión

Vienes de la cloaca a robarnos la patria

Quieres un avión de lujo que arderá en el cielo

Y sangraras la tierra para tu aeropuerto

Y Atenco no perdona, Ayotzinapa no olvida

El ángel que me ato a la cama

Y me beso los labios

Tiene un rincón en mi pecho

Tiene un vitral

Bajare a la fosa clandestina

A tocar un blues de vida

El blues de la memoria

Un blues de luz

He sido transparente como el aire

He probado las cenizas de tu frente

He muerto y reencarnado amor

No traigas la guerra, no trigas la sangre

Estamos listos, estamos puestos

Para una revolución

El ángel que me ato a la cama

Que me beso los labios

Tiene un rincón en mi pecho

Tiene un vitral

Bajare a la fosa genocida

Y tocare un blues de vida

Un blues valiente

Un blues de luz

«Tendríamos que dormir a la orilla del mar

Y soñar con ellos

Que las olas toquen el cartón que se siente en la piel

Y saber que ahí vienen

Que en algún lugar deben de estar

Con los bolsillos rotos

Cosiendo sus camisas

Con los cordones gastados de los zapatos.»

Я не забуду вулиці

Ані запахів смерті

Я не забуду, що ти мудак

Зроблено в телестудії

Ви прийшли з каналізації, щоб вкрасти нашу батьківщину

Ви хочете розкішний літак, який буде горіти в небі

І ви знекровите землю для свого аеропорту

І Атенко не прощає, Айотзинапа не забуває

Ангел, що прив'язав мене до ліжка

І я цілую губи

Це куточок у моїх грудях

має вітраж

Я спущуся в таємну могилу

Грати життєвий блюз

Блюз пам'яті

Легкий блюз

Я був прозорим, як повітря

Я скуштував попелу твого чола

Я помер і перевтілив любов

Не принеси війни, не принеси крові

Ми готові, ми готові

для революції

Ангел, що прив'язав мене до ліжка

що я цілую свої губи

Це куточок у моїх грудях

має вітраж

Я спущуся до геноцидної ями

І я зіграю життєвий блюз

відважний блюз

Легкий блюз

«Нам довелося спати біля моря

і мріяти про них

Нехай хвилі торкаються картону, який відчувається на шкірі

І знайте, що вони приходять

Що вони десь повинні бути

з подертими кишенями

шиють свої сорочки

З потертими шнурками».