State Of Nature - Pyrrhon

We mourned you

Before you were born

Shed tears for all you’d never know

The quiet bite of fresh snow

The cry forlorn

Of insects and sparrows

Wind in the trees, harvesting

Drained leaves, splendor-worn

Or scattering dew, in the dregs of spring

An August sun that hangs warm

And nurtures the earth’s largesse

Not some fatal furnace

Suspended in darkness

For these, we mourned

You inherit the dust, sons and daughters

Perfect silence, endless summer

And you’ll live, live, live

Fierce and hardened

By the end, forever nigh

You’ll scavenge fat

From the land’s shriveled carcass

But never thrive, never forgive

Us, who drank the world dry

And thirsting still, poured you in

Whose same spasms blind

Bind you by the brainstem

And so you’ll strive

Through the heat and the stillness

With a strength we could not teach

For it was nature’s to give

You inherit the dust, sons and daughters

Perfect silence, endless summer

Ми оплакували вас

До того, як ти народився

Проливайте сльози за все, про що ви ніколи не дізнаєтеся

Тихий укус свіжого снігу

Крик занедбаний

Про комах і горобців

Вітер на деревах, збирання врожаю

Осушені листя, пишно потерті

Або розсипаючи росу в весняних осадах

Серпневе сонце, яке теплить

І плекає щедрість землі

Не якась фатальна піч

Підвішений у темряві

За них ми оплакували

Ви успадкуєте прах, сини й дочки

Ідеальна тиша, нескінченне літо

І ти будеш жити, жити, жити

Запеклий і загартований

До кінця, назавжди близько

Ви зберете жир

Із зморщеної туші землі

Але ніколи не процвітайте, ніколи не прощайте

Нас, що випили світ насухо

І все ще спраглий, налив тебе

Чиї ж спазми сліпучі

Зв’яже вас за стовбур мозку

І тому ви будете прагнути

Крізь спеку і тишу

З такою силою, яку ми не могли навчити

Бо природа було віддавати

Ви успадкуєте прах, сини й дочки

Ідеальна тиша, нескінченне літо