Mann aus Stein - PTK

Die Straßen schmelzen und wir hinterlassen Fußabdrücke

Wo wir chillen war uns immer wichtiger als Schulabschlüsse

Wutausbrüche, Stress zuhause

Tür zugeknallt — verbring die Nächte draußen

Räuberleiter über Zäune, Hunde die bellen

So lange auf Open-Air bis die Bullen sie sprengen

Wir sehen morgens den Mond und Abends die Sonne

Ein Pulsschlag wie afrikanische Trommeln

Wir sind irgendwie in die Jahre gekommen

Wir hatten nie was zu verlieren also haben wir gewonnen

Und wir hatten nie was, wenn dann hatten wir was satt

Wenn du mitläufst gehst du unter hier im Schatten dieser Stadt

Deshalb machen wir Krach wie ein Hochzeitskonvoi

Unser Körper ist auf Hass, unser Kopf leicht betäubt

Der Himmel hat die Farbe von Shisha-Kohle

Und wir fliegen durch die Nacht wie Patronen

Hand aufs Herz, leg deine Hand auf meins

Und für mein ganzes Leid aus all der Zeit

Was passiert ist härtet ab — Ich bin ein Mann aus Stein

Leben ist ein See, ich spring mit Anlauf rein

Ein schöner Tag in dieser hässlich kranken Welt

Wir schmücken diese Stadt bis sie uns endlich mal gefällt

Ein bisschen Farbe kann die Wände etwas ändern

Hier hängen selbst bemalte Transparente aus den Fenstern

Die Skyline voller Kräne, man sieht hier die Sterne nicht

Alles eine Baustelle, die niemals fertig wird

Ich seh die Welt wie durch ein Kaleidoskop

Irgendwo aufwachen und keine Ahnung wo

Zeit mit Flachmännern und Pappbechern regelmäßig totschlagen

Keine Bar — mein Tresen ist ein Stromkasten

Die grauen Tage ziehn mich runter, doch vergesse sie

Die Leute um mich rum sind bunter als Konfetti —

Deutsche und Kannacks, Rastafaris und Bladdies

Wir hängen am Kanal und hören arabischen Reggae

Ich pendel seit ich denken kann schon zwischen den Kulturen

Denn das wichtigste Wissen kriegst du nicht in unseren Schulen

Und wieder nichts fürs Leben gelernt

Nebenbei brech ich einem guten Mädchen das Herz

Glitzer im Gesicht, kurze Röcke, enge Leggins

Sieht aus wie ne Ballade, doch sie spricht wie Heavy Metal

Alles was bleibt is ne Rose aus ihrem Haar

Und vier Schwarz-Weiss-Bilder aus nem Fotoautomat

Und ein bisschen was fürs Leben gelernt

Doch alles wie ein schlechter Scherz

Ich nehm es nicht ernst

Вулиці тануть, і ми залишаємо сліди

Де ми відпочиваємо, для нас завжди було важливіше, ніж шкільні дипломи

Спалахи гніву, стреси вдома

Клапнули двері — ночувати надворі

Ватажки розбійників через паркани, гавкіт собак

Так довго під відкритим небом, поки менти їх не підірвуть

Ми бачимо місяць вранці, а сонце ввечері

Пульс, як африканські барабани

Ми наче пережили роки

Нам ніколи не було що втрачати, тому ми перемогли

А ми ніколи нічого не мали, коли наситилися

Якщо ти будеш бігти, ти зануришся сюди в тінь цього міста

Тому й шумимо, як весільний обоз

Наші тіла в стані ненависті, наші голови злегка заціпеніли

Небо кольору кальянного вугілля

А ми летимо крізь ніч, як кулі

Перехрести своє серце, поклади свою руку на мою

І за всі мої страждання за весь цей час

Те, що сталося, загартовує — я людина з каменю

Життя – це озеро, я стрибаю з розбігу

Прекрасний день у цьому потворному хворому світі

Ми прикрашаємо це місто, поки воно нам остаточно не сподобається

Трохи фарби можуть дещо змінити стіни

Тут з вікон звисають власноруч намальовані банери

На горизонті повно журавлів, тут не видно зірок

Це все будівництво, яке ніколи не буде закінчено

Я бачу світ крізь калейдоскоп

Прокидаюся десь і не знаю де

Регулярно вбиваючи час фляжками та паперовими стаканчиками

Немає бару — мій лічильник — електрична коробка

Сірі дні тягнуть мене додолу, але забудь про них

Люди навколо мене барвистіші за конфетті —

Німці та каннаки, растафаріанці та бледі

Ми тусуємося біля каналу і слухаємо арабське реггі

Скільки себе пам’ятаю, я подорожую між різними культурами

Тому що в наших школах ви не отримуєте найважливіших знань

І знову нічого не навчився за життя

Крім того, я розбиваю серце хорошій дівчині

Блиск на обличчі, короткі спідниці, обтягуючі легінси

Схоже на баладу, але вона говорить як хеві-метал

Залишилася лише троянда з її волосся

І чотири чорно-білі фотографії з фотозони

І дещо навчився на все життя

Але все як злий жарт

Я не сприймаю це серйозно