Desci A Ladeira - Projota

A cada sonho que se foi, um novo sonho se formou

No coração de um homem que na vida tanto errou

Tracei a minha rota pra um caminho melhor

Abasteci o meu motor com 10 mil litros de suor

Nós vamos ser testados, façamos nossa parte

Pessoas ordinárias não calaram nossa arte

Meus ombros levarão meus erros pra onde eu for

E esses erros usarei como prova de quem tem dor

Ás vezes tento ser, melhor, maior que sou

Tropeço em meus conflitos como um drama de amor

O homem da casa tem que voltar com o sustento

Volto trazendo alimento e um sorriso cheio de calor

Eu voltei, se tava com saudade eu tô aqui, amor

Meu peito te procurava pelo retrovisor

Minha verdade, meu caminho redentor

Andei nas ruas, nessas ruas já não vejo a mesma cor

Homens, destruição taí, acordem!

Não adianta alcançarmos progresso sem a ordem

Cortaram nossas pernas, cortaram nossos braços

Não podemos deixar que também cortem nossos laços

Tem que deixar chover, tem que deixar lavar

A chuva é uma junção de «não querer» com «precisar»

O pé que usa chinelo hoje tem tênis pra calçar

Mas ainda leva o corpo pro mesmo lugar

Eu desci a ladeira pra ver o que tinha por lá e voltei

Pra poder te contar que eu sempre vou voltar

Não há lugar melhor no mundo que o nosso lugar

Nem todos tem a mesma sorte, «Ei jhow, segura aê»

Reclamando do quê?

O que cê plantou pra colher?

Também vi, meus pés cansados, sonhos devastados

Convocação, Soldados derrubados, mas tô aqui

Ei mano, acorda pra vida, resistência!

Tem um cuzão de terno rindo a cada desistência

Não é ciência, esse é o rap em ação

É foco, força, fé, coragem e coração

Os meninos tão na rua, os meninos tão de pé

Os meninos não fazem as coisas como a gente quer

Mundo louco que corrói a alma de quem ama

Pode mandar mais vilões porque isso só enriquece a trama

São Paulo, Zona Norte, Brasil, planeta Terra

Cachoeira em 86, o começo da Guerra

Minha família ora, quando eu desço pra lá

Minha família chora se eu demorar a voltar

No meu mundo, dinheiro trás comida pra minha mesa

Lá fora eu vi ele levando maldade e frieza

Cobiça por umas tiriça, loucura!

Justiça só contra nós, não é justiça, é ditadura!

Nossa postura é um homem cego sem cão guia

Lá fora o ódio incondicional te dá «bom dia»

Cada dia longe é duro suportar

Deixa a louça na pia que hoje eu memo vou lavar

З кожною мрією, яка зникала, формувалася нова мрія

У серці людини, яка зробила стільки помилок у житті

Я проклав свій шлях до кращого шляху

Я залив у двигун 10 тисяч літрів поту

Нас випробовують, давайте зробимо свою частину

Прості люди не заткнули наше мистецтво

Мої плечі візьмуть мої помилки куди б я не пішов

І ці помилки я буду використовувати як доказ кому болить

Іноді я намагаюся бути кращим, більшим, ніж я є

Я натикаюся на свої конфлікти як на драму кохання

Чоловік із дому має повернутися з їжею

Я повертаюся з їжею та теплою посмішкою

Я повернувся, я скучив за тобою, я тут, коханий

Моя скриня шукала тебе в дзеркалі заднього виду

Моя правда, мій спокутний шлях

Я йшов вулицями, на цих вулицях я більше не бачу того самого кольору

Чоловіки, руйнування тут, прокиньтесь!

Без порядку досягати прогресу марно

Порізали нам ноги, порізали руки

Ми також не можемо дозволити їм розірвати наші зв’язки

Треба дати дощу, дати вмитися

Дощ — це поєднання «не хотіти» і «потрібно»

Нога, яка сьогодні носить шльопанці, має носити кросівки

Але це все одно переносить тіло на те саме місце

Я спустився з пагорба подивитися, що там, і повернувся

Щоб мати можливість сказати тобі, що я завжди повернусь

Немає кращого місця у світі, ніж наше місце

Не всім так щастить, «Гей, джоу, тримайся»

На що скаржитися?

Що ти сіяв, щоб жати?

Я також бачив, мої втомлені ноги, зруйновані сни

Викликає, солдати внизу, але я тут

Гей, брате, прокинься до життя, опору!

Придурок у костюмі сміється щоразу, коли здається

Це не наука, це реп у дії

Це цілеспрямованість, сила, віра, мужність і серце

Хлопці так на вулиці, хлопці так нагорі

Хлопчики роблять все не так, як ми хочемо

Божевільний світ, який роз'їдає душу того, кого любиш

Ви можете посилати більше лиходіїв, тому що це лише збагачує сюжет

Сан-Паулу, Північна зона, Бразилія, планета Земля

Водоспад у 86 р. початок війни

Моя родина молиться, коли я спускаюся туди

Моя родина плаче, якщо я довго повертаюся

У моєму світі гроші приносять їжу на мій стіл

Надворі я побачив, що він несе злобу й холод

Жадібність до якогось бур'яну, божевілля!

Правосуддя тільки проти нас, це не справедливість, це диктатура!

Наша постава — сліпий без собаки-поводиря

Поза межами беззастережної ненависті дає вам "доброго ранку"

Кожен день у відпустці важко переносити

Залиште посуд в раковині, яку я сьогодні помию