Santo - Picciotto, Murubutu

Diceva che la vita era un passaggio

Da un grido in sala parto a una lastra di marmo bianco

Campo Santo, ironia sorte

Metteva in sintonia la vita con la morte, lui

Un visionario sin da piccolo, un viso raro

Cresciuto in un vicolo, ignaro del pericolo

Sin da bambino, vari orizzonti costruivano il suo destino

Tra mari e monti nell’agrigentino, Santo

Costretto a viversi un’eterna sfida in quanto

Si diceva che portasse sfiga

Dieci lettere e una croce sopra il documento

Nel suo essere solo una voce controvento

Il primo pregiudizio, nome e cognome

Il secondo sul suo amore

Chiacchiere che il mare si portava altrove, sono

Parole e Santo ci scherzava con ilarità

La mia risata vi seppellirà

La sua sessualità, il suo uomo e il suo affetto

La sua libertà, su quelle rive d’argento

Il suo peschereccio, nel blu dove affondava ogni giudizio

L’intesa con Luca, complementari dall’inizio

Metropoli e campagna, il sole scalda, l’acqua bagna

Gli sbarchi e le partenze fra le indifferenze e i sogni

Spogli di confini ci rincontreremo (Dove?)

Dove si bacia il mare con il cielo

Chiedi alle stelle che colore hanno

Più la notte si fa scura più loro risplenderanno

E i pescatori al largo dove vanno

Cercando fortuna, chiamandosi Campo Santo

Mai e poi mai

Remarsi contro

Renditi conto che

Siamo sulla stessa barca

E Santo libera dai fili un anemone

E dalle reti con cui pesca là al largo di Porto Empedocle

Se spinge il suo legno via dal porto al nono nodo

Un uomo nuovo che abbandona sopra al molo vecchie remore

E questo mare che si gonfia non ha regole

Porta in seno vita e morte nella schiuma fra i solchi

Forse è vero niente muta quale essere di Parmenide

Ma anche ieri in bagnasciuga quattro corpi morti e gonfi

E la sua barca stanca avanza e si allontana da tutti

E c'è lo sguardo in marna bianca della Scala dei Turchi

C'è lo spazio e un’alba ampia che riscalda i suoi dubbi

E c'è uno scafo, imbarca acqua, i migranti fra i flutti

Quindi Santo tende il braccio e mette in salvo tutti quanti

Quindi Santo che era al largo legge un grazie sugli sguardi

E nel paese Campo Santo pesta gente, un santo accanto

Che lo guarda e poi lo abbraccia, si alza un canto: «Tutti salvi!»

Chiedi alle stelle che colore hanno

Più la notte si fa scura più loro risplenderanno

E i pescatori al largo dove vanno

Cercando fortuna, chiamandosi Campo Santo

Mai e poi mai

Remarsi contro

Renditi conto che

Siamo sulla stessa barca

Він сказав, що життя — це прохід

Від крику в пологовому залі до плити з білого мармуру

Кампо Санто, іронія долі

Він поставив життя в гармонію зі смертю, він

Провидець із дитинства, рідкісне обличчя

Виріс у провулку, не підозрюючи про небезпеку

З дитинства різні горизонти сформували його долю

Між морями та горами в районі Агрідженто, Санто

Змушений жити вічним викликом як 

Говорили, що це приносить нещастя

Десять літер і хрестик над документом

У своєму бутті лише голос проти вітру

Перше упередження, ім’я та прізвище

Друга – про його кохання

Розмови про те, що море віднесло кудись, вони є

Parole і Santo жартували з нас

Мій сміх поховає тебе

Її сексуальність, її чоловік і її прихильність

Його свобода, на тих срібних берегах

Його рибальський човен, у блакиті, де потонув увесь суд

Угода з Лукою, взаємодоповнююча з самого початку

Мегаполіс і сільська місцевість, сонце гріє, вода змочує

Посадки та відльоти між байдужістю та мріями

Позбавлені меж, ми зустрінемося знову (Де?)

Де море і небо цілуються

Запитайте у зірок, якого вони кольору

Чим темнішою стає ніч, тим більше вони сяятимуть

І рибалки біля узбережжя, куди вони йдуть

Шукаючи щастя, називаючи себе Кампо Санто

Завжди і ніколи

Залишайтеся проти

Усвідомте це

Ми в одному човні

І Санто звільняє анемон із ниток

І з сіток, якими він ловить рибу біля берегів Порто-Емпедокле

Якщо він відсуне свою деревину від порту на дев’ятому вузлі

Нова людина, яка покидає старі вагання на причалі

І це море, що вирує, не має правил

Він несе життя і смерть у піні між борознами

Можливо, це правда, що немає нічого мовчазнішого, ніж бути Парменідом

Але також вчора на береговій лінії чотири мертві та опухлі тіла

І його втомлений човен рухається вперед і віддалік від усіх

І є білий мергельний погляд Скала деї Туркі

Є простір і широка зоря, що розігріває її сумніви

І є корпус, він набирає воду, мігранти серед хвиль

Тож Санто простягає руку й береже всіх

Тоді Санто, який був за межами берега, читає подяку на поглядах

А в селі Кампо Санто б’є людей, святий поруч із ним

Хто на нього дивиться, а потім обіймає, пісня піднімається: «Рятуйте всі!»

Запитайте у зірок, якого вони кольору

Чим темнішою стає ніч, тим більше вони сяятимуть

І рибалки біля узбережжя, куди вони йдуть

Шукаючи щастя, називаючи себе Кампо Санто

Завжди і ніколи

Залишайтеся проти

Усвідомте це

Ми в одному човні