Mara - Picciotto

Era l’orgoglio di famiglia, aveva un mondo nelle sue pupille

Cogliere scintille era impossibile come mentirle

Mara, affascinata dalla chimica studiava con determinazione

Le si chiedeva «noi chi siamo?»

rispondeva «azione e reazione»

Di un farmacista ci sarà sempre bisogno, è ciò che si dice in paese,

ogni sogno ha le sue spese

Con gli occhi stanchi sopra i libri a sera

Un’ora e mezza di corriera, la distanza

Tra la sua stanza e l’università, dai campi di terra alla città

Sua madre che la salutava manco andasse in guerra

Una borsa di studio come punto di partenza

I primi mal di testa, sarà la stanchezza

In laboratorio molecole al microscopio

Materie e solventi, a suo agio fra gli esperimenti

Pensieri, ipotesi, ore di duro lavoro e pubblicazioni firmate dai nomi dei

soliti professori

Ma ci saranno giorni migliori, Mara che scopre l’amore, conosce Franco

valorizzando l’importanza di sentirlo accanto

Una semplice formula li porta in sala parto

Mara tra provette e fiale, poi la notte prometteva un lieto fine a Silvia tra

le fiabe

Estremo raziocinio, il tirocinio, prima era a lezione col pancione

Che emozione, essere donna e dare un nome

Al senso di una relazione, il frutto migliore

Ci sarò, sempre accanto a te

Amare sai, è una formula semplice

Ma ciò che piace a volte è ciò che nuoce e non sai

Vedrai che più è crudele e più ti affascina

Ci sarò, sono accanto a te

E ti amerò, è una formula semplice

È chimica che unisce ogni legame

In questo mondo infame

Che più crudele e più ci affascina

Mara ha una figlia, ha una famiglia, è una ricercatrice propedeutica

Viene assunta da una azienda farmaceutica

Pratica ricerca e non molla (mai)

Evade dalla folla ma non scappa (via)

Segregata in una cappa, respira in una bolla

Fra rifiuti tossici smaltiti male e mal di testa sempre più frequenti,

con gli occhi un po' più spenti

I primi svenimenti, cavia degli sversamenti

Morale fragile fra le lenzuola fradicie

E il viso bianco come quel dannato camice

Impregnato di sudore e benzene

Franco accanto che le dice «stai tranquilla che va tutto bene»

Ma uno strano sapore nel palato, particelle di veleno letale che ho inalato

Bruciano ossigeno, è un mondo cancerogeno

Mara conosce l’amaro, stringe forte il presente più caro, vede la porta del

proprio futuro socchiusa in attesa dell’ultimo colpo di vento

Prova l’ipocrisia di un’Italia che la butta via, lei che poteva emigrare per

studiare e oggi sogna l’eutanasia

E col fiato sospeso dice «abbi cura di te»

Io sarò sempre accanto a te

Se non mi vedi non versare lacrime

Sai, ciò che piace a volte è ciò che nuoce e non sai

Vedrai, che più è crudele e più ti affascina

Ci sarò, sono accanto a te

Tu non mi vedi ma non versare lacrime

A volte sai, anche l’anima sanguina

È chimica che più è crudele e più ci affascina

Він був гордістю родини, мав світ у своїх учнях

Спіймати іскри було так само неможливо, як і збрехати їй

Мара, захопившись хімією, завзято вчилася

Її запитали «хто ми?»

він відповів "дія і реакція"

Фармацевт буде потрібен завжди, так кажуть в країні,

кожна мрія має свої витрати

Із втомленими очима над вечірніми книгами

Півтори години автобусом, відстань

Між його кімнатою та університетом, від земних полів до міста

Її мати, яка зустрічала її так, ніби вона йшла на війну

Стипендія як відправна точка

Першими головними болями буде втома

У лабораторії, молекули під мікроскопом

Матеріали та розчинники, спокійно серед експериментів

Думки, гіпотези, години наполегливої ​​праці та публікації, підписані іменами

звичайні професори

Але будуть кращі дні, Мара, яка відкриває кохання, зустрічає Франко

підвищуючи важливість відчувати його поруч

Проста формула доставляє їх до пологового залу

Мара між пробірками та флаконами, потім ніч обіцяла щасливий кінець Сільвії між ними

казки

Екстремальні міркування, учнівство, перед тим, як він був на уроці з великим животом

Яке захоплення, бути жінкою і дати ім’я

У сенсі стосунків найкращий фрукт

Я буду поруч, завжди поруч

Любити, знаєте, це проста формула

Але те, що вам подобається, іноді шкодить вам, і ви не знаєте

Ви побачите, що чим жорстокішим він є, тим більше він захоплює вас

Я буду поруч, я поруч

І я буду любити тебе, це проста формула

Це хімія, яка об'єднує всі зв'язки

У цьому сумнозвісному світі

Що жорстокіше і більше зачаровує нас

У Мари дочка, сім’я, вона підготовчий науковий співробітник

Її наймає фармацевтична компанія

Практикуйте дослідження та ніколи не здавайтеся (ніколи)

Він тікає з натовпу, але не тікає (йти)

Відокремлена в капюшоні, вона дихає бульбашкою

Між поганою утилізацією токсичних відходів і все більш частими головними болями,

з трохи тьмянішими очима

Перше непритомність, морська свинка для розливів

Крихка мораль серед мокрих простирадл

І обличчя біле, як те кляте пальто

Просочений потом і бензолом

Франко поруч із нею, який каже їй "не хвилюйся, все добре"

Але дивний присмак у смаку, частинки смертельної отрути, яку я вдихнув

Вони спалюють кисень, це канцерогенний світ

Мара знає гіркоту, вона міцно тримає найдорожчий подарунок, вона бачить двері

власне майбутнє прочинене, чекаючи останнього подуву вітру

Спробуйте лицемірство Італії, яка викидає це геть, ту, яка могла б емігрувати

навчання і сьогодні мріє про евтаназію

І затамувавши подих, він каже «бережіть себе»

Я завжди буду поруч з тобою

Якщо ви не бачите мене, не плачте

Знаєте, те, що вам подобається, іноді шкодить вам, і ви не знаєте

Ви побачите, що чим жорстокішим він є, тим більше він захоплює вас

Я буду поруч, я поруч

Ти не бачиш мене, але не плач

Іноді знаєте, навіть душа кров’ю обливається

Це хімія, яка чим жорстокіша, тим більше нас захоплює