Colloquio - Picciotto

Chi ci capisce è bravo, ma si rifiuta

Chi immagina la propria vita ma non l’ha vissuta

Per ogni delusione avuta

Per ogni occasione bruciata

Scusa se.

rido poco

E in ogni cosa metto troppo fuoco

Se mi addormento senza pensarti

Se non dò troppo peso alle parole degli altri

E niente, e siamo qua.

Un po' più soli di ieri con un po' più di pensieri

Ma. se devo dirla tutta

Vorrei non dire nulla ma farlo suonare bene, Calcutta

Siamo alla frutta, può darsi

Finché c'è aria c'è da lamentarsi

E pare che il meglio debba ancora venire

Dagli una mano, che forse ha problemi di eiaculazione, ma no.

Dice «ritornerò», come i marò

Qua.

qualcuno delira, qualcuno rimpiange la lira

Mentre bombardano in Siria, ma chi bombarda la Siria?!

Va.

tutto di merda là fuori, ma dai.

passeremo momenti peggiori

Parole come.

cubetti di ghiaccio nell’oceano

Occhi come vetri che riflettono, e tempeste creano

Lacrime di pioggia gelata sulle tue gote

Sulla carta vetrata poggio le mie note

Chi ci capisce è bravo, ma si rifiuta

Chi immagina la propria vita ma non l’ha vissuta

Per ogni delusione avuta

Per ogni occasione bruciata

Scusa se.

rido poco

E in ogni cosa metto troppo fuoco

Se mi addormento senza pensarti

Se non dò troppo peso alle parole degli altri

L’amore è con l’odio, lo aspetti per vederlo fuggire via

Come a colloquio

Le gabbie mentali e quelle reali

Case popolari

Dove cassetti contengono calze bucate

Ma quali sogni, facce scavate

Magari imbrogli, fatti due conti

Selezionare i ricordi e poi chiudere gli occhi, anestesia

E perde colore una vecchia fotografia

Tra chi si accontenta del mondo tutto in una via

E chi aspetta ancora di andarsene via, via

Il mare è un diamante che brilla troppo ma di sale

Il male è l’amante che instilla la rabbia che assale

E siamo anime da preda

Oltre la coltre di.

nubi mentali

Come sassi abbandonati aspettiamo l’arcobaleno sui binari

No, non siamo uguali.

Fin troppo facile stringere mani

Quant'è difficile restare umani?!

Chi ci capisce è bravo, ma si rifiuta

Chi immagina la propria vita ma non l’ha vissuta

Per ogni delusione avuta

Per ogni occasione bruciata

Scusa se.

rido poco

E in ogni cosa metto troppo fuoco

Se mi addormento senza pensarti

Se non dò troppo peso alle parole degli altri

Ті, хто нас розуміють, добре, але відмовляються

Ті, хто уявляють своє життя, але не прожили його

За кожне розчарування

На всякий випадок горів

Вибачте, якщо.

Я трохи сміюся

І у все я кладу занадто багато вогню

Якщо я засну, не думаючи про тебе

Якщо я не надаю надто великої ваги словам інших

І нічого, а ми тут.

Трохи самотніший, ніж учора, з трохи більше думок

Але, якщо я маю бути чесним

Я хотів би нічого не сказати, але щоб це звучало добре, Калькутто

Ми на фруктах, можливо

Поки є повітря, нема на що скаржитися

І, здається, найкраще ще попереду

Подайте йому руку, можливо, у нього проблеми з еякуляцією, але ні.

Каже «Я повернуся», як морпіхи

тут.

хтось марить, хтось шкодує про ліру

Поки вони бомблять Сирію, але хто бомбить Сирію?!

Це йде.

там все погане, але давай.

ми переживемо гірші часи

Слова як.

кубики льоду в океані

Очі, як скло, відбивають і створюють бурі

Сльози замерзлого дощу на твоїх щоках

Я кладу свої записи на наждачний папір

Ті, хто нас розуміють, добре, але відмовляються

Ті, хто уявляють своє життя, але не прожили його

За кожне розчарування

На всякий випадок горів

Вибачте, якщо.

Я трохи сміюся

І у все я кладу занадто багато вогню

Якщо я засну, не думаючи про тебе

Якщо я не надаю надто великої ваги словам інших

Любов з ненавистю, ви чекаєте, поки вона втече

Як проходити співбесіду

Душевні клітки і справжні

Соціальне житло

Де в ящиках є діряві шкарпетки

Але які мрії, порожні обличчя

Можливо, обман, порахуйте

Виберіть спогади, а потім закрийте очі, анестезія

І стара фотографія втрачає колір

Серед тих, хто задоволений тим, що весь світ на одній вулиці

І ті, хто все ще чекає, щоб піти, геть

Море - це діамант, який занадто сяє, але зроблений із солі

Зло - це коханець, який вселяє гнів, що нападає

А ми – хижі душі

За межами ковдри.

розумові хмари

Як покинуті камені, ми чекаємо веселки на коліях

Ні, ми не однакові.

Занадто легко потиснути руку

Як важко залишатися людиною?!

Ті, хто нас розуміють, добре, але відмовляються

Ті, хто уявляють своє життя, але не прожили його

За кожне розчарування

На всякий випадок горів

Вибачте, якщо.

Я трохи сміюся

І у все я кладу занадто багато вогню

Якщо я засну, не думаючи про тебе

Якщо я не надаю надто великої ваги словам інших