Я всё тот же - Песняры

Днищем лодки у причала,

Мы цепляли по дну,

А весна смеясь кричала:

«Сядте в лодку одну».

Нас теченьем подхватило,

Волны пели нам гимн,

Я молчал, а ты спросила:

«Почему стал другим?».

Невезло в пути нам где-то,

Ну, а где-то везло,

Мы уже заплыли в лето,

Тяжелеет весло,

У реки большая сила,

Трудно сладить с рекой,

Я устал, а ты спросила:

«Почему стал другим?».

Нам виски покрыла проседь,

Ты же видишь сама,

Скоро лодку встретит осень,

А за нею зима,

И тогда, когда узнаю,

Что не встречу зарю,

Все равно я дорогая,

Для тебя повторю.

Припев:

Я все тот же, я все тот же,

Я такой как был в начале,

И тебя пусть не тревожит,

То, что чаще я молчу,

Ты не сетуй, ты не сетуй,

Что в душе храню печали,

И с тобой нашей этой,

Я делиться не хочу.

Днищем човна біля причалу,

Ми чіпляли по дну,

А весна сміючись кричала:

«Сядьте в човен один».

Нас течією підхопило,

Хвилі співали нам гімн,

Я мовчав, а ти запитала:

«Чому став іншим?».

Невезло в дорозі нам десь,

Ну, а десь щастило,

Ми вже запливли в літо,

Тяжче весло,

У річки велика сила,

Важко порозумітися з річкою,

Я втомився, а ти запитала:

«Чому став іншим?».

Нам віскі покрила сиво,

Ти ж бачиш сама,

Скоро човен зустріне осінь,

А за нею зима,

І тоді, коли дізнаюся,

Що не зустріч зорю,

Все одно я дорога,

Тобі повторю.

Приспів:

Я все той ж, я все той же,

Я такий як був на початку,

І тебе нехай не тривожить,

Те, що частіше я мовчу,

Ти не сетуй, ти не сетуй,

Що в душі зберігаю печалі,

І з тобою нашою цією,

Я ділитися не хочу.