Вино моё зелено - Песняры

Ляжыць кладачка брусаваная,

а масточкi усе — каваныя.

Тудою iшло семсот каней,

усе кладачкi прагiбалiся.

Вiно ж маё, зеляно.

Усе кладачкi паламалiся,

Семсот каней утапiлася.

Вiно ж маё, зеляно.

Ляцiць Андрэйка, гукаючы,

свайго каня шукаючы.

Вiно ж маё, зеляно.

Ой, не жаль жа мне семсот каней,

Ой, жаль жа мне аднаго каня.

Вiно ж маё, зеляно.

З яго рота цякло злота.

Ён капыцiкам камень разбiвае.

Ён ночкамi зорачкi шчытае,

Ён Андрэйку паненку шукае.

Вiно ж маё зеляно…

Кладка вимощена,

і всі мости ковані.

Туди йшли сімсот коней,

вся кладка була погнута.

Моє вино зелене.

Вся кладка зламалася,

Сімсот коней потонуло.

Моє вино зелене.

Андрій летить, кричить,

його кінь дивиться.

Моє вино зелене.

Ой, мені не шкода сімсот коней,

Ой, вибачте одного коня.

Моє вино зелене.

З його рота текло золото.

Копитами ламає камінь.

Він закриває зорі вночі,

Він шукає молоду дівчину.

Моє вино зелене…