Наследство - Песняры

Ад прадзедаў спакон вякоў нам засталася спадчына;

Памiж сваiх i чужакоў яна нам ласкай матчынай.

Аб ёй мне баюць казкi-сны, вясеннiя праталiны

I лесу шэлест верасны, i ў полi дуб апалены.

Аб ёй мне будзiць успамiн на лiпе бусел клёкатам

I той стары амшалы тын, што лёг ля вёсак покатам.

Аб ёй мне баюць казкi-сны, вясеннiя праталiны

I шэлест лесу верасны, i ў полi дуб апалены.

I тое нуднае ягнят бляянне-зоў на пасьбiшчы,

I крык варонiных грамад на могiлкавым кладбiшчы.

Жыве з ёй дум маiх сям’я

I снiць з ёй сны нязводныя…

Завецца ж спадчына мая ўсяго старонкай роднаю.

Ми успадкували спадщину від наших предків;

Між своїми і чужими вона наша материнська ласка.

Я боюся казок-снів, весняних проталінь про неї

Шумлять ліси у вересні, а дуб у полі обпалений.

Мені про неї на липі згадує крик лелеки

І той старий амшалий тин, що лежав біля сіл вниз.

Я боюся казок-снів, весняних проталінь про неї

І шелест вересневий ліс, і в полі дуб обпалений.

І це нудне ягня блеє-кличе на пасовищі,

І крик ворон на кладовищі.

Моя родина живе з нею

Я мрію про її незмінні мрії...

Моя спадщина називається просто моєю домашньою сторінкою.