Хатынь - Песняры

Застыли в суровом молчанье леса.

Как руки сгоревшх, торчат в небеса

Трубы печей Хатыни, трубы печей Хатыни.

Припев:

Динь-динь, стонет Хатынь,

Болью людей теплится.

Звонами-стонами снова Хатынь

В наши сердца стучится.

Над этой землею каждой весною

Криком кричат журавли и поныне,

Дыма глотнув Хатыни, дыма глотнув Хатыни.

Припев.

Над миром века будут плыть облака,

На землю роняя дождиком синим

Слезы детей Хатыни, слезы детей Хатыни

Стой, человек!

Море, застынь!

Замрте в полёте, птицы!

Смотрит Хатынь, смотрит Хатынь

Вечным огнём нам в лица,

Смотрит живым нам в лица!

Динь-динь, стонет Хатынь,

Динь-динь, стонет Хатынь,

Динь-динь, стонет Хатынь,

Динь-динь, стонет Хатынь…

Завмерли в суворому мовчанні лісу.

Як руки згорілих, стирчать у небеса

Труби печей Хатині, труби печей Хатині.

Приспів:

Дінь-дінь, стогне Хатинь,

Біль людей теплиться.

Дзвінами-стогонами знову Хатинь

У наші серця стукає.

Над цією землею кожної весни

Криком кричать журавлі і досі,

Диму ковтнувши Хатині, диму ковтнувши Хатині.

Приспів.

Над світом століття будуть пливти хмари,

На землю гублячи дощем синім

Сльози дітей Хатині, сльози дітей Хатині

Стій, людина!

Море, застигни!

Замрте в польоті, птахи!

Дивиться Хатинь, дивиться Хатинь

Вічним вогнем нам в обличчя,

Дивиться живим нам у особи!

Дінь-дінь, стогне Хатинь,

Дінь-дінь, стогне Хатинь,

Дінь-дінь, стогне Хатинь,

Дінь-дінь, стогне Хатинь...