Дорогой длинною - Песняры

Ехали на тройке с бубенцами,

А вдали мелькали огоньки.

Эх, когда бы мне теперь за Вами,

Душу бы развеять от тоски.

Да, выходит пели мы задаром,

Понапрасну ночь за ночью жгли.

Если мы покончили со старым,

Так и ночи эти отошли.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня,

Да с той старинною, да семиструнною,

Что по ночам, так мучила меня.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня,

Да с той старинною, да семиструнною,

Что по ночам, так мучила меня

Вдаль родную новыми путями,

Нам отныне ехать суждено.

Ехали на тройке с бубенцами

Да теперь проехали давно.

Ехали на тройке с бубенцами,

А вдали мелькали огоньки.

Эх, когда бы мне теперь за Вами,

Душу бы развеять от тоски.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня,

Да с той старинною, да семиструнною,

Что по ночам, так мучила меня.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня,

Да с той старинною, да семиструнною,

Что по ночам, так мучила меня.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня,

Да с той старинною, да семиструнною,

Что по ночам, так мучила меня.

Дорогой длинною, да ночкой лунною,

Да с песней той, что вдаль летит звеня,

Да с той старинною, да семиструнною,

Что по ночам, так мучила меня.

Їхали на трійці з бубонцями,

А вдалині миготіли вогники.

Ех, коли би мені тепер за Вами,

Душу, щоб розвіяти від туги.

Так, виходить співали ми задарма,

Даремно ніч за ніччю палили.

Якщо ми покінчили зі старим,

Так і ночі ці відійшли.

Дорогою довгою, та нічною місячною,

Так з піснею тієї, що вдалину летить ланка,

Так тою старовинною, так семиструнною,

Що вночі, так мучила мене.

Дорогою довгою, та нічною місячною,

Так з піснею тієї, що вдалину летить ланка,

Так тою старовинною, так семиструнною,

Що по ночах, так мучила мене

Вдалину рідну новими шляхами,

Нам відтепер їхати судилося.

Їхали на трійці з бубонцями

Та тепер проїхали давно.

Їхали на трійці з бубонцями,

А вдалині миготіли вогники.

Ех, коли би мені тепер за Вами,

Душу, щоб розвіяти від туги.

Дорогою довгою, та нічною місячною,

Так з піснею тієї, що вдалину летить ланка,

Так тою старовинною, так семиструнною,

Що вночі, так мучила мене.

Дорогою довгою, та нічною місячною,

Так з піснею тієї, що вдалину летить ланка,

Так тою старовинною, так семиструнною,

Що вночі, так мучила мене.

Дорогою довгою, та нічною місячною,

Так з піснею тієї, що вдалину летить ланка,

Так тою старовинною, так семиструнною,

Що вночі, так мучила мене.

Дорогою довгою, та нічною місячною,

Так з піснею тієї, що вдалину летить ланка,

Так тою старовинною, так семиструнною,

Що вночі, так мучила мене.