Willy O' Winsbury - Pentangle

The king has been a prisoner

And a prisoner long in Spain

And Willie of the Winsbury

Has lain long with his daughter at home

«What ails you, what ails you, my daughter Janet

Why you look so pale and wan?

Oh, have you had any sore sickness

Or yet been sleeping with a man?»

«I have not had any sore sickness

Nor yet been sleeping with a man

It is for you, my father dear

For biding so long in Spain.»

«Cast off, cast off your berry-brown gown

You stand naked upon the stone

That I may know you by your shape

If you be a maiden or no.»

And she’s cast off her berry-brown gown

She stood naked upon the stone

Her apron was low and her haunches were round

Her face was pale and wan

«Oh, was it with a lord or a duke or a knight

Or a man of birth and fame

Or was it with one of my serving men

That’s lately come out of Spain?»

«It wasn’t with a lord, nor a duke or a knight

Nor a man of birth and fame

But it was with Willie of Winsbury

I could bide no longer alone.»

And the king has called on his merry men all

By thirty and by three

Says, «Fetch me this Willie of Winsbury

For hanged he shall be.»

But when he came the king before

He was clad all in the red silk

His hair was like the strands of gold

His skin was as white as the milk

And «It is no wonder,» said the king

«That my daughter’s love you did win

For if I was a woman, as I am a man

My bedfellow you would have been.»

«And will you marry my daughter Janet

By the truth of your right hand?

Oh, will you marry my daughter Janet?

I will make you the lord of my land.»

«Oh yes, I will marry your daughter Janet

By the truth of my right hand

Why yes, I will marry your daughter Janet

But I’ll not be the lord of your land.»

And he’s mounted her on a milk-white steed

And himself on a dapple grey

He has made her the lady of as much land

As she shall ride in a long summer’s day

Король був у полоні

І в’язень, який довго перебував у Іспанії

І Віллі з Вінсбері

Довго лежав із дочкою вдома

«Що болить, що болить, моя дочко Джанет

Чому ти такий блідий і слабкий?

О, у вас була якась хвороба?

Або ще спала з чоловіком?»

«Я не хворів

І ще не спала з чоловіком

Це для вас, мій батьку, дорогий

За те, що так довго в Іспанії.»

«Кинь, скинь свою ягідно-коричневу сукню

Ти стоїш голий на камені

Щоб я впізнала тебе за твоєю фігурою

Якщо ти діва чи ні.»

І вона скинула свою ягідно-коричневу сукню

Вона стояла оголеною на камені

Її фартух був низьким, а корки круглі

Її обличчя було бліде й тьмяне

«О, чи було це з лордом, герцогом чи лицарем

Або людина народження й слави

Або це було з одним із моїх служителів

Це нещодавно вийшло з Іспанії?»

«Це було не з лордом, ні з герцогом, ні з лицарем

Ані людина народження й слави

Але це було з Віллі з Вінсбері

Я більше не міг чекати на самоті».

І король покликав усіх своїх веселих людей

До тридцяти та трьох

Каже: «Принеси мені цього Віллі з Вінсбері

Він буде повішений».

Але коли він прийшов королем раніше

Він був весь у червоний шовк

Його волосся було схоже на золоті пасма

Його шкіра була білою, як молоко

І «Це не дивно», — сказав король

«Що любов моєї дочки ти переміг

Бо якби я був жінкою, як я чоловік

Ти був би моїм другом по ліжку».

«І чи одружишся ти з моєю дочкою Джанет

Правдою твоєї правої руки?

О, ти одружишся з моєю дочкою Джанет?

Я зроблю вас володарем моєї землі».

«Так, я одружуся з вашою дочкою Джанет

Правдою моєї правої руки

Чому так, я одружуся з вашою дочкою Джанет

Але я не буду володарем твоєї землі».

І він сів її на молочно-білого коня

А сам на сірий яблуні

Він зробив її дамою стільки землі

Як вона буде їздити в довгий літній день