Море - Тимати, Павел Мурашов, Фидель

Тихо так, словно во сне:

Тик-так, тик-так, тик-так мыслями в голове...

Она стояла раздетой, с моря порывистым ветром

Ее волосы словно развеяны пеплом, красным от слез глаза.

Губы дрожат, она знает.

Девочка все понимает -

Все в этом мире не вечно.

Я шепчу ей: ты прости меня...

Она мне: тише-тише, не надо слов.

Улетай, тебя ждут,

И ты готов, взлететь выше звезд... Забыть мое имя.

Деньги, машины, мартини, витрины, вершины,

Все те же картины - едины, наивны.

И уже ждут новые города, города.

Она сказала мне: сколько их будет рядом, проводив меня взглядом -

Сказала мне: Я не забуду тебя... Никогда...

А!

Контрастный душ и на проводе офис.

Ритм мегаполиса крутит дела.

Мы попрощаемся случайно в голос, монета ляжет стороной Орла.

Пусть кто-то скажет, я продал душу.

Что мой успех - это лишь бюджет.

Пока их завтраки ты будешь кушать, я заработаю нам на обед.

Ева и Адам разругались в хлам.

Кто всему виной?

Может Инстаграм.

Я не знаю сам.

Пойми... Apple в этом не вини в наши дни.

Супермарафон, к черту долгий сон.

Студия, альбом.

Взрыв на миллион.

Вспоминай и не грусти.

Эти мысли не держи.

Отпусти.

Небо готово к полету, вокруг меняются лица.

Меня несет в атмосферу эта "Железная птица".

Сегодня будем летать, а завтра можем разбиться.

Ты, вспоминая меня - не забудь помолиться.

Холодный ветер в лицо и небо дарит ответы.

Я запишу их в блокнот и соберу их в куплеты.

Оставлю их своим детям, и в них раскрою секреты -

Как отыскать без труда ключи от этой Планеты.

Да!

По стеклу босиком, на запястии нить.

Боль вернется с дождем, ты не в силах забыть -

Сдвинуть стрелки часов, повернуть время вспять;

Прошлое на засов.

Все с начала начать.

По стеклу босиком, на запястии нить.

Боль вернулась с дождем, Я не в силах забыть -

Сдвинуть стрелки часов, повернуть время вспять;

Прошлое на засов.

Все с начала начать.

И снова рассвет, потерянный взгляд.

Нас больше нет, - чайки кричат.

Вдаль смотрю, у края стою, тебя зову...к

Тихо так, немов уві сні:

Тик-так, тик-так, тик-так думками в голові...

Вона стояла роздягненою, з моря поривчастим вітром

Її волосся ніби розвіяне попелом, червоним від сліз очі.

Губи тремтять, вона знає.

Дівчинка все розуміє -

Все у цьому світі не вічне.

Я шепчу їй: ти пробач мені...

Вона мені: тихіше, не треба слів.

Відлітай, на тебе чекають,

І ти готовий, злетіти вище зірок... Забути моє ім'я.

Гроші, машини, мартіні, вітрини, вершини,

Ті самі картини - єдині, наївні.

І вже чекають на нові міста, міста.

Вона сказала мені: скільки їх буде поруч, провівши мене поглядом -

Сказала мені: Я не забуду тебе... Ніколи...

А!

Контрастний душ та на дроті офіс.

Ритм мегаполісу крутить справи.

Ми попрощаємось випадково в голос, монета ляже стороною Орла.

Нехай хтось скаже, що я продав душу.

Що мій успіх – це лише бюджет.

Поки їхні сніданки ти їстимеш, я зароблю нам на обід.

Єва та Адам посварилися в мотлоху.

Хто всьому виною?

Може інстаграм.

Я не знаю сам.

Зрозумій... Apple у цьому не звинувачуй у наші дні.

Супермарафон, до біса довгий сон.

Студія, альбом.

Вибух на мільйон.

Згадуй і не сумуй.

Ці думки не тримай.

Відпусти.

Небо готове до польоту, довкола змінюються обличчя.

Мене несе в атмосферу цей "Залізний птах".

Сьогодні літатимемо, а завтра можемо розбитися.

Ти, згадуючи мене, не забудь помолитися.

Холодний вітер в обличчя та небо дарує відповіді.

Я запишу їх у блокнот і зберу їх у куплети.

Залишу їх своїм дітям, і в них розкрию секрети -

Як знайти ключі від цієї Планети.

Так!

По склу босоніж, на зап'ястку нитку.

Біль повернеться з дощем, ти не в змозі забути -

Зрушити стрілки годинника, повернути час назад;

Минуле на засув.

Все з початку розпочати.

По склу босоніж, на зап'ястку нитку.

Біль повернувся з дощем, Я не можу забути -

Зрушити стрілки годинника, повернути час назад;

Минуле на засув.

Все з початку розпочати.

І знову світанок, втрачений погляд.

Нас більше немає, – чайки кричать.

Вдалину дивлюся, біля краю стою, тебе кличу ... до