Dearthairin O Mo Chroi - Pauline Scanlon

I am a young fellow who has always loved rural sport

The fairs and the patterns of Erin I used to resort,

The true sons of Bacchus were always in my company,

Till I was deprived of my deartháirín ó mo chroí.

When we were children we did each other adore,

This lovely green island we wandered it o’er and o’er,

My brother was taken and sent o’er the dark rolling sea,

And I am left lonely for deartháirín ó mo chroí.

The womb’s turned to earth that gave birth to my brother and me,

My father and mother have gone to eternity,

We worked at our trade and our money we spent it quite free,

Which makes me lament for my deartháirín ó mo chroí.

In Dublin’s fair city my brother he was pressed away

On board of a warship to Spain o’er the wild rolling sea.

Where cannons roar loudly and bullets like lightening do fly,

Perhaps in some battle my deartháirín ó might die.

If heaven would aid me and send me to Spain where he be,

My life I would venture to set him at liberty,

Like a true loyal brother I would fight for him manfully,

Or I’d die in the arms of my deartháirín ó mo chroí.

But now I’m alone like the desolate bird of the night,

The world and it’s beauties no longer afford me delight,

The dark narrow grave is the only sad refuge for me,

Since I lost my heart’s treasure my deartháirín ó mo chroí.

Я молодий хлопець, який завжди любив сільський спорт

Ярмарки та візерунки Ерін я коли курортував,

Справжні сини Вакха завжди були в мому компанії,

Поки мене не позбавили мого deartháirín ó mo chroí.

Коли ми були дітьми, ми обожнювали один одного,

Цей чудовий зелений острів, ми поблукали ним постійно,

Мого брата взяли й відправили на темне хвилясте море,

І я залишений самотнім для deartháirín ó mo chroí.

Утроба обернулася на землю, яка породила мого брата і мене,

Мої батько і мати пішли у вічність,

Ми працювали на нашій торгівлі, і наші гроші витрачали досить безкоштовно,

Що змушує мене оплакувати мій deartháirín ó mo chroí.

У прекрасному місті Дубліна мого брата відтіснили

На борту військового корабля до Іспанії над диким хвилястим морем.

Де гармати голосно ревуть і кулі, як блискавка, летять,

Можливо, в якомусь бою мій недорогий — може загинути.

Якби небо допомогло мені і відправило б до Іспанії, де він буде,

Своє життя, я б наважився відпустити його на свободу,

Як справжній вірний брат, я б по-мужньому боровся за нього,

Або я б загинув на руках у свого deartháirín ó mo chroí.

Але тепер я один, як безлюдний птах ночі,

Світ і його краси більше не приносять мені насолоди,

Темна вузька могила - єдиний сумний притулок для мене,

Оскільки я втратив скарб свого серця, мій deartháirín ó mo chroí.