In Shame Love, In Shame - Pauline Scanlon

They whisper their stories and they glance with the eye,

They look over my shoulder when I pass them by,

My father and mother they treat me the same,

Hear the Nightingale crying in shame love, in shame.

Cling to me tight love hold my hand,

The road it is long love, and harsh is the land,

That’s the cross we must carry for having no name,

Hear the Nightingale crys now in shame love, in shame.

I have wings on my feet and of love I have dreamed,

The moon and the stars, oh how friendly they seemed,

The touch of his hand in the soft summer rain,

But the Nightingale crys now in shame love, in shame.

Once in the starlight when he held me close,

Down by the green meadows, where grew the wild rose,

The wind sang of love, oh how soft it’s refrain,

Hear the Nightingale crying in shame love, in shame.

Now hush little darling we soon will be there,

A blanket of love will surround you with care,

No vile tongues will whisper you will never feel pain,

Hear the Nightingale crying in shame love, in shame.

The meek wil inherit, I curse this decree

And suffers small children will come onto me

And the sins of your father on your head will be laying

Oh hear the nightingale crying in shame love, in shame

How mute are the birds now, my bonny young boy,

How deep is the river, how silent your cry,

Let the water baptise you, then we’ll both hear a name,

Hear the Nightingale sing, there’s no shame, there’s no shame.

END

Вони шепочуть свої історії і дивляться оком,

Вони дивляться через моє плече, коли я проходжу повз них,

Мої тато й мати вони ставляться до мене однаково,

Почуй, як плаче Соловей від сорому кохання, від сорому.

Тримайся до мене, кохання, тримай мою руку,

Дорога — довга любов, а сувора земля,

Це той хрест, який ми повинні нести, бо не маємо імені,

Почуй, як плаче тепер Соловей від сорому кохання, від сорому.

Я маю крила на ногах і мрію про кохання,

Місяць і зірки, ой, як вони дружні,

Дотик його руки під м’яким літнім дощем,

Але плаче Соловей зараз від сорому кохання, від сорому.

Одного разу в зоряному світлі, коли він тримав мене близько,

Внизу на зелених луках, де росла троянда,

Вітер співав про кохання, ой, як м'який він приспів,

Почуй, як плаче Соловей від сорому кохання, від сорому.

А тепер тихо, люба, ми скоро будемо там,

Ковдра кохання оточить вас турботою,

Ніякі мерзенні язики не шепотять, ти ніколи не відчуєш болю,

Почуй, як плаче Соловей від сорому кохання, від сорому.

Лагідні отримають спадок, я проклинаю цей указ

І страждання малі діти прийдуть на мене

І гріхи твого батька на твою голову будуть покладені

Ой чуй, як плаче соловей від сорому кохання, від сорому

Як німі зараз птахи, мій гарний хлопчику,

Як глибока ріка, як тихий твій крик,

Нехай вода вас хрестить, тоді ми обидва почуємо ім’я,

Почуй, як співає Соловей, нема сорому, немає сорому.

КІНЕЦЬ