Fair Share Of Breathing - Paul Heaton, Jacqui Abbott

He picked up the map and smiled to himself

As he pictured the flight of the crow

And thought, 'What a book, that shows you your route

But tells you not if you should go'

And the days ricochet like the bullets whistle past

The horse and the lone cavalier

And the years fly by, like arrows from the sky

Yet closer to foot soldier’s ear

Travelled the world, I sailed the high seas

Plenty of times that I’ve been leaving

This time I’m going, and I ain’t coming back

I’ve done my fair share of breathing

Stay on this planet just one minute more

What is it that I’ll be achieving?

This time I’m going and I ain’t coming back

I’ve done my fair share of breathing

He looked in the mirror and tutted out loud

And he ran his hands right through his hair

He could blame all the brushes and combs in the world

But the good stuff was no longer there

See, geography’s searching for someone

And history’s digging for same

Science is proving the earth is still moving

Whilst suffering this level of pain

How come they built the graveyards so big?

How come they saved all that space?

They must have known we were coming

Could they tell from the look on our face?

So one January day, they’ll take you away

At the bottom of a drive in the cold

Nose to the ground, fingers frozen around

The bouquet of flowers you hold

Nose to the ground, fingers frozen around

The bouquet of flowers you hold…

Він підняв карту й усміхнувся сам собі

Як він уявляв політ ворони

І подумав: «Яка книга, яка показує вам ваш маршрут».

Але не каже вам, чи варто йти

І дні рикошетують, як кулі свистять повз

Кінь і самотній кавалер

А роки летять, як стріли з неба

Але ближче до вуха піших солдатів

Мандрував світом, плив у відкритому морі

Багато разів я виїжджав

Цього разу я йду й не повернусь

Я зробив належну частину дихання

Залишайтеся на цій планеті ще на одну хвилину

Чого я досягну?

Цього разу я йду й не повернусь

Я зробив належну частину дихання

Він подивився у дзеркало і голосно прохикнув

І він провів руками прямо по волоссю

Він може звинувачувати всі щітки та гребінці в світі

Але хороших речей більше не було

Бачте, географія когось шукає

І історія копає те саме

Наука доводить, що Земля все ще рухається

Під час страждання такого рівня болю

Чому вони побудували такі великі кладовища?

Чому вони зберегли весь цей простір?

Вони, мабуть, знали, що ми приїдемо

Чи могли б вони зрозуміти за виразом нашого обличчя?

Тож одного січневого дня вони заберуть вас

У нижній частині диска на морозі

Ніс до землі, пальці заморожені

Букет квітів, який ви тримаєте

Ніс до землі, пальці заморожені

Букет квітів, який ти тримаєш…