Soy de ti - Pastora Soler

De esta luz

Que me hace libre y da sentido a mis mañanas

De esta voz

Que hace posible los te quieros sin palabras

De la paz

De tu regazo

De la senda de tus pasos

Corazon, por todo eso soy de ti

Del sabor a caramelo, de la flor que ni soñaba, del color a terciopelo si me

arropa tu mirada

De tu piel hasta los huesos, del calor que dan los besos, corazón,

por todo eso soy de ti, de ti, de ti…

Y tú te vas, y no escuchas mi llanto…

Y tú te vas, sin más, te pierdes como espuma de la sal del mar

Que guarda las orillas de tu encanto

Y que no puedo olvidar…

Y tú te vas, y no escuchas mi llanto…

Y tú te vas, sin más, te pierdes como espuma de la sal del mar

Que guarda las orillas de tu encanto

Y que no puedo olvidar…

Por vivir esta ilusión como una niña enamorada

Por saber hacer destino del rumor de mis pisadas

Por las noches en tus brazos, por la unión de nuestros lazos, corazón,

por todo eso soy de ti…

Una luz que me ilumina si tus ojos se me clavan

Un sentir en mi silencio que es verdad en tus palabras

De tu piel hasta los huesos, del calor que dan los besos, corazón,

por todo eso soy de ti, de ti, de ti…

Y tú te vas, y no escuchas mi llanto…

Y tú te vas, sin más, te pierdes como espuma de la sal del mar

Que guarda las orillas de tu encanto

Y que no puedo olvidar…

Y tú te vas, y no escuchas mi llanto…

Y tú te vas, sin más, te pierdes como espuma de la sal del mar

Que guarda las orillas de tu encanto

Y que no puedo olvidar…

Tú te vas…

цього світла

Це робить мене вільним і надає сенс моїм ранкам

цього голосу

За що я люблю тебе без слів

Мир

з ваших колін

Зі шляху твоїх кроків

Серце, за все, що я твоя

Від смаку карамелі, від квітки, про яку я ніколи не мріяв, від кольору оксамиту, якщо я

одягати свій вигляд

Від шкіри до кісток, від тепла, яке дарують поцілунки, серце,

за все, що я належу тобі, тобі, тобі...

І ти йдеш, і ти не чуєш мого крику...

І йдеш, без зайвих розмов, губиш себе, як піну від морської солі

Що охороняє береги твоєї чарівності

І що я не можу забути...

І ти йдеш, і ти не чуєш мого крику...

І йдеш, без зайвих розмов, губиш себе, як піну від морської солі

Що охороняє береги твоєї чарівності

І що я не можу забути...

За те, що жила цією ілюзією, як закохана дівчина

За те, що знав, як судити чутку про мої сліди

Вночі в твоїх обіймах, союзом наших уз, серцем,

за все, що я твоя...

Світло, яке освітлює мене, якщо твої очі приковують мене

Почуття в моєму мовчанні, яке вірне в твоїх словах

Від шкіри до кісток, від тепла, яке дарують поцілунки, серце,

за все, що я належу тобі, тобі, тобі...

І ти йдеш, і ти не чуєш мого крику...

І йдеш, без зайвих розмов, губиш себе, як піну від морської солі

Що охороняє береги твоєї чарівності

І що я не можу забути...

І ти йдеш, і ти не чуєш мого крику...

І йдеш, без зайвих розмов, губиш себе, як піну від морської солі

Що охороняє береги твоєї чарівності

І що я не можу забути...

Ви залишаєте…