Cantaré - Pastora Soler

A todo lo imposible,

al cielo azul de Andalucía,

al niño que sonríe,

al mar en calma,

al sol que brilla…

Es lo que siempre quise,

me faltaría el aire sin cantar…

A ese amor que sigue

sembrando sueños en mi almohada,

a mis buenas raíces,

a lo perdido, a la esperanza…

Si algo me lo impide,

no sé qué haría sin poder cantar…

No sé que haría…

Cantaré,

por más que vengan días grises,

Cantaré,

tal vez así serán felices,

Cantaré,

que es mi manera de sentirme viva,

con todo el alma…

Cantaré,

nací cantando así he de irme,

Cantaré,

igual que a un ave me hace libre,

Cantaré,

porqué no sé decirte de otro modo,

lo que siento

lo que enciende el corazón,

Yo cantaré…

Al verso que me escribes,

a la mirada de una madre,

al llanto de esa virgen,

a mis amigos y a mi sangre…

Es lo que siempre quise,

me faltaría el aire sin cantar…

Me faltaría…

Cantaré…

До всього неможливого,

до блакитного неба Андалусії,

до хлопчика, який посміхається,

до тихого моря,

до яскравого сонця...

Це те, чого я завжди хотів

Я б задихався без співу...

До тієї любові, яка слідує

садити мрії на подушку,

до мого доброго коріння,

до загублених, до надії...

Якщо мені щось завадить,

Я не знаю, що б я робив, не вміючи співати...

Я не знаю, що б я робив…

я буду співати

як би не настали сірі дні,

я буду співати

можливо, так вони будуть щасливі,

я буду співати

це мій спосіб відчувати себе живим,

всією душею...

я буду співати

Я народився так співаючи, я маю йти,

я буду співати

як птах робить мене вільним,

я буду співати

бо я не знаю, як тобі сказати інакше,

що я відчуваю

що запалює серце,

я буду співати…

До вірша, який ти пишеш мені,

в очах матері,

до сліз тієї діви,

моїм друзям і моїй крові...

Це те, чого я завжди хотів

Я б задихався без співу...

я б сумував...

я буду співати…