In Exordium - Paramaecium

A pool of water, crystal clear and shimmering, beneath the light of

an ancient moon.

The water’s cold tranquillity, majestic and

refined in stillness and in clime, disturbed in brief by the passage

of a lone vessel;

the boat in carriage of the solitary one;

the

cloaked youth of sad temper and sorry virtue.

In time, and not before time, beneath the overhang of tired

branches, the vessel gains the embankment, the youth alighting on

the shore.

He wraps the cloak for warmth against the asperity of

the night, and upon his gloved wrist the falcon waits until the light

of dawn reveals that which is unseen, of the landscape of the

Басейна води, кришталево чиста й мерехтлива, під світлом

стародавній місяць.

Холодний спокій води, величний і

витончений у тиші та кліматі, коротко збурений уривком

самотнього судна;

човен у кареті самотнього;

в

закутаний юнак із сумним характером і сумною чеснотою.

Вчасно, а не раніше часу, під навісом втомлених

розгалуження, судно виходить на набережну, молодь висаджується

берег.

Він загортає плащ, щоб зігрітися проти нерівності

ніч, і на своєму зап'ясті в рукавичці сокіл чекає світла

світанку відкриває те, що невидиме, краєвид