Бродский - Palina

Я всегда твердил, что судьба — игра

Что зачем нам рыба, раз есть икра

Что готический стиль победит, как школа

Как способность торчать, избежав укола

Я считал, что лес — только часть полена

Что зачем вся дева, раз есть колено

И устав от поднятой веком пыли

Русский глаз отдохнет на эстонском шпиле

Я сижу у окна.

За окном осина

Я любил немногих.

Однако — сильно

Я сижу у окна

Я писал, что в лампочке — ужас пола

Что любовь, как акт, лишена глагола

Что не знал Эвклид, что, сходя на конус

Вещь обретает не ноль, но Хронос

Я сказал, что лист разрушает почку

И что семя, упавши в дурную почву

Не дает побега;

что луг с поляной

Есть пример рукоблудья, в природе данный

Я сижу у окна.

Вспоминаю юность

Улыбнусь порою, порой отплюнусь

Я сижу у окна.

Я помыл посуду

Я был счастлив здесь, и уже не буду

Я сижу у окна.

Я…

Моя песня была лишена мотива,

Но зато ее хором не спеть.

Не диво

Что в награду мне за такие речи

Своих ног никто не кладет на плечи

Я сижу у окна в темноте;

как скорый

И море гремит за волнистой шторой

Я сижу в темноте.

И она не хуже

В комнате, чем темнота снаружи

Я сижу у окна

Я сижу у окна

Я сижу у окна

Я сижу у окна

Я сижу у окна

Я сижу у окна

Я сижу у окна

Я сижу у окна

Я завжди твердив, що доля — гра

Що навіщо нам риба, якщо є ікра

Що готичний стиль переможе, як школа

Як здатність стирчати, уникнувши уколу

Я вважав, що ліс тільки частина полону

Що навіщо вся діва, раз є коліно

І стому від піднятого століттям пилу

Російське око відпочине на естонському шпилі

Я сиджу біля вікна.

За вікном осика

Я любив небагатьох.

Однак — сильно

Я сиджу біля вікна

Я писав, що в лампочці — жах підлоги

Що кохання, як акт, позбавлене дієслова

Що не знав Евклід, що, сходячи на конус

Річ знаходить не нуль, але Хронос

Я сказав, що лист руйнує нирку

І що насіння, впавши в поганий грунт

Не дає втечі;

що луг з поляною

Є приклад рукоблуддя, в природі даний

Я сиджу біля вікна.

Згадую юність

Посміхнуся часом, часом відплюнусь

Я сиджу біля вікна.

Я помив посуд

Я був щасливий тут, і вже не буду

Я сиджу біля вікна.

Я…

Моя пісня була позбавлена ​​мотиву,

Але|зате її|хором не заспівати.

Не диво

Що в нагороду мені за такі промови

Своїх ніг ніхто не кладе на плечі

Я сиджу біля вікна в темряві;

як швидкий

І море гримить за хвилястою шторою

Я сиджу в темряві.

І вона не гірша

У кімнаті, ніж темрява зовні

Я сиджу біля вікна

Я сиджу біля вікна

Я сиджу біля вікна

Я сиджу біля вікна

Я сиджу біля вікна

Я сиджу біля вікна

Я сиджу біля вікна

Я сиджу біля вікна