Не от мира сего - Oxxxymiron

Сколько было всего!

Сколько дыма, только бы не видеть мира сего.

И сколько вынесено, они говорили: "Сынок, ты не от мира сего".

Сколько было всего, но только все мимо, помимо стихов из мира сего.

Все вроде выросли, но так и не смылось клеймо - ты не от мира сего.

Не от мира сего, лишний, как чернила с пером,

Как будто кто-то вырыл зерно или вынул звено.

Из цепи, где каждый образцово-показательный — ссать на них!

С этим миром связь проходит строго по касательной.

Пока ссадины ныли — грел песчаный карьер,

И с кем бы не общался сейчас — ощущаешь барьер.

И ты вроде вполне здоров, но роясь в себе подробно

Все проводишь бесплодный поиск себе подобных.

Где бездумные, бездомные, потертые,

Обдолбанные Колфилды и дерганные Дёрдены,

Ангедония, приметы Джареда Лето,

Мы — дети амфетамина, Бафомета и ню-металла.

Ты — такой, и не примет стая, мы Питеры Пэны,

Из пены дней мы растем, но не вырастаем,

Бредя по одноколейке микроавтобус уходит в микрорайон —

Видно, Бог играет в модельки.

Сколько было всего!

Сколько дыма, только бы не видеть мира сего.

И сколько вынесено, они говорили: "Сынок, ты не от мира сего".

Сколько было всего, но только все мимо, помимо стихов из мира сего.

Все вроде выросли, но так и не смылось клеймо - ты не от мира сего.

Книги делятся мнением, мнения сеют сомнения,

От сомнения лень, а от лени веет забвением.

Мишель Уэльбек, "Латреомон", плюс "Некрономикон",

И снова этот мир мишень — payback.

Ди-джей, тэйп, дэк — тот самый стиль.

Кажись, вы как тяжелые травмы — несовместимы с жизнью.

Нас не жалует город, удар ножа — и ты вспорот.

Истина — как плесень, и зарождается в спорах.

Какой, блядь, Олдос Хаксли?

Ты что, не любишь этот дивный мир?

Тогда ты инфантилен — дуй, оболтус, в ясли.

Кругом поражения, провалы, проклятые поэты, блаженные графоманы,

Рыцари субкультуры, хранители стеклотары, витязи политуры, забытые меломаны.

Этот мир — будто блядь с дешёвой панели,

Но я вижу свет в конце твоего ушного тоннеля.

Сколько было всего!

Сколько дыма, только бы не видеть мира сего.

И сколько вынесено, они говорили: "Сынок, ты не от мира сего".

Сколько было всего, но только все мимо, помимо стихов из мира сего.

Все вроде выросли, но так и не смылось клеймо - ты не от мира сего.

Сколько было всего!

Сколько дыма, только бы не видеть мира сего.

И сколько вынесено, они говорили: "Сынок, ты не от мира сего".

Сколько было всего, но только все мимо, помимо стихов из мира сего.

Все вроде выросли, но так и не смылось клеймо - ты не от мира сего.

Скільки було всього!

Скільки диму, аби не бачити цього світу.

І скільки винесено, вони говорили: "Сину, ти не від цього світу".

Скільки було всього, але тільки все повз, крім віршів зі світу цього.

Всі ніби виросли, але так і не змилося тавро - ти не від цього світу.

Не від цього світу, зайвий, як чорнило з пером,

Наче хтось вирив зерно чи вийняв ланку.

З ланцюга, де кожен зразково-показовий — ссати на них!

З цим світом зв'язок проходить строго по дотичній.

Поки садна нили — грів піщаний кар'єр,

І з ким би не спілкувався зараз, відчуваєш бар'єр.

І ти начебто цілком здоровий, але риючись у собі докладно

Все проводиш безплідний пошук подібних собі.

Де бездумні, безпритульні, потерті,

Обдовбані Колфілди та дерганні Дёрдени,

Ангедонія, прикмети Джареда Літо,

Ми — діти амфетаміну, Бафомета та ню-металу.

Ти - такий, і не прийме зграя, ми Пітери Пени,

З піни днів ми ростемо, але не виростаємо,

Мрячи по одноколейці мікроавтобус йде в мікрорайон.

Мабуть, Бог грає у модельки.

Скільки було всього!

Скільки диму, аби не бачити цього світу.

І скільки винесено, вони говорили: "Сину, ти не від цього світу".

Скільки було всього, але тільки все повз, крім віршів зі світу цього.

Всі ніби виросли, але так і не змилося тавро - ти не від цього світу.

Книги діляться думкою, думки сіють сумніви,

Від сумніву ліньки, а від лінощів віє забуттям.

Мішель Уельбек, "Латреомон", плюс "Некрономікон",

І знову цей світ мета – payback.

Ді-джей, тейп, дек - цей стиль.

Здається, ви як важкі травми несумісні з життям.

Нас не шанує місто, удар ножа — і ти розпороть.

Істина - як цвіль, і зароджується у суперечках.

Який, блядь, Олдос Хакслі?

Ти що, не любиш цей дивний світ?

Тоді ти інфантилен – дуй, оболтус, у ясла.

Навколо поразки, провали, прокляті поети, блаженні графомани,

Лицарі субкультури, зберігачі склотари, витязі політури, забуті меломани.

Цей світ — неначе блядь з дешевої панелі,

Але я бачу світло наприкінці твого вушного тунелю.

Скільки було всього!

Скільки диму, аби не бачити цього світу.

І скільки винесено, вони говорили: "Сину, ти не від цього світу".

Скільки було всього, але тільки все повз, крім віршів зі світу цього.

Всі ніби виросли, але так і не змилося тавро - ти не від цього світу.

Скільки було всього!

Скільки диму, аби не бачити цього світу.

І скільки винесено, вони говорили: "Сину, ти не від цього світу".

Скільки було всього, але тільки все повз, крім віршів зі світу цього.

Всі ніби виросли, але так і не змилося тавро - ти не від цього світу.