The Omen of Lycaon - Ovid's Withering

Upon the shores of the Aegean sea

A wilted King is brought to madness

And with great delerium

He vows to reveal an enigma begot by the gods

«You are defying an oath.

I will see you brought down from your place in this

world

You will fall from the throne

I am God.

I will not be forgotten.»

Nigh, In the darkness of night, a sudden noise awakens Nyctimus from his slumber

In terror, he watches the blade as it parts him again and again

Devoured by doctrine, he’s murdered his son and his name is forever bemired

So it is done.

his lips slowly pursed in a smile

His plan was unbroken;

perfection;

unthinkable

«What have I done?

Deserting my beloved son… A vital accord.»

Approaching his haven enveloped in blood.

he places the offering before him

The Cloud Gatherer turned in disgust

The Omen of Lycaon

'What say you now?

You stand before the judgement of all this is boundless

Admit transgression amidst imperial eyes!

You thought it absolute;

your design to rid of us all.

There is no place for you, cursed Arcadian

Lycaon threatens to beset my honor.

In turn, I’ve slaughtered his 50 sons.

And as a fetid remnant of society, he’s gifted with promise of suffering.'

You will be proved as a mortal.

Can’t you see that I am forever entwined?

Plead benevolence!

For the one who is damned is he who commits heresy!

I am Lycaon, King of Arcadia, and you are my martyr

Blasphemous conspirator!

You are lost in the circle of genocide

'What say you now?

You stand before the judgement of all this is boundless

Admit transgression amidst imperial eyes

You thought it absolute;

your design to rid of us all

There is no place for you, wretched Arcadian scum'

As he turned in contempt.

his limbs altered suddenly

His skin anon crawled into form

His bones melt like glass in this nocturnal forge

'You will embody the truth for eternity.'

На березі Егейського моря

Зів’ялий король доведений до божевілля

І з великим маренням

Він присягається розкрити загадку, породжену богами

«Ви порушуєте клятву.

Я побачу, як вас скинуть із вашого місця в цьому

світ

Ти впадеш з трону

Я Бог.

Мене не забудуть».

Ніч, у темряві ночі раптовий шум пробуджує Ніктима від сну

З жахом він дивиться, як лезо знову і знову розлучає його

Пожираний доктриною, він убив свого сина, а його ім’я назавжди зневажають

Отже, це зроблено.

його губи повільно скривилися в усмішці

Його план був непорушним;

досконалість;

немислимий

"Що я зробив?

Покинувши мого коханого сина… Життєва згода».

Наближаючись до свого притулку, окутаного кров’ю.

він ставить перед собою жертву

Збирач хмар обернувся з огидою

Знак Лікаона

'Що ти зараз скажеш?

Ви стоїте перед судом все це безмежне

Визнайте провину перед імператорськими очима!

Ви вважали це абсолютним;

ваш дизайн, щоб позбавити нас всіх.

Вам не місця, проклятий аркадійець

Лікаон погрожує пошкодити мою честь.

У свою чергу, я зарізав його 50 синів.

І як смердливий пережиток суспільства, він обдарований обіцянкою страждання».

Ви станете смертним.

Хіба ви не бачите, що я навіки переплетений?

Прошу доброзичливості!

Бо той, хто проклятий, той єресь!

Я         , цар  Аркадії, а ти   мій мученик

Блюзнірський змовник!

Ви загубилися в колі геноциду

'Що ти зараз скажеш?

Ви стоїте перед судом все це безмежне

Визнайте провину перед імператорськими очима

Ви вважали це абсолютним;

ваш дизайн, щоб позбавити нас всіх

Немає місця для тебе, жалюгідний аркадський покидьок

Коли він звернувся з презирством.

його кінцівки раптово змінилися

Його шкіра знову набрала форми

Його кістки тануть, як скло, у цій нічній кузні

«Ви будете втілювати правду навіки».