Tills Ende und Vermächtnis - Ougenweide

Nun lieg' ich hier, ich Eul' und Spiegel

Mein Leben geht zu Ende

Den Spiegel hab' ich euch gezeigt

Damit ihr euch selbst erkennet

Der Eule Weisheit hab' ich auch

Hab' sie oft angewendet

Ich hab' den Pfaffen damit genarrt

Den Fürsten, die Majestäten

Riss Honigdieben an dem Bart

Störte den Papst beim Beten

Bald wird dies alles zu Ende sein

Drum lass' ich zurück das Spiegelein

Vielleicht könnt ihr’s gebrauchen

Ein Pfaff tritt an Tills Sterbebett

Will ihn geistlich zur Ader lassen

«Bereue, Till, was du getan

Und nimm den rechten Glauben an

Eine süßen Tod wirst du sterben dann»

So spricht zu ihm der Gottesmann

«Und bist auch frei von Sünden.»

«Ich will nicht frei von Sünden sein

Und der Tod, der bleibet bitter

Doch sag mir nur, wo ist dein Gott

Mag er nicht selber kommen

Vielleicht würd' er sich freuen dran

An alledem, was ich getan

Ich könnt' einen Narren brauchen.»

Der Priester weist auf das Kreuz, das er trägt

«Schau, ich hab' ihn hergetragen

«Oh, ist er schwach und kränker als ich

Dass sich ein Pfaff' muss plagen

Ich hoff', dein Gott wird bald gesund

Ich brauche ihn in meinem Bund

Drei Ding' will ich noch wagen

Ich schneid den Pfaffen die langen Röcke ab

Die braucht der arme Mann im Winter

Satten Fressern schlag' ich den Dolch in den Hals

Mit dem sie in den Zähnen bohren

Und die, die ohnmächtig sind

Den Bauersmann, sein Weib und Kind

Will ich das Lachen lehren."

Till wurde zu Grabe gebracht

Er hat ein Testament gemacht

Darin er drei beschenket

Ein Teil gehört dem Pfaffenkreis

Ein anderer ist der Fürsten Preis

Der dritte gehört dem Bauern

Als man ihn in die Grube lässt

Die Bahre sich vom Seile löst

Steht aufrecht Eulenspiegel

Man sagt: «Lasst ihn nur aufrecht stan

So wie er’s alle Zeit getan

So soll er jetzt auch bleiben.»

Bald bricht man Tills Kiste auf

Und findet Steine drin zu Hauf

Und keine Spur vom Golde

«Den Schatz stahl uns der Bauersmann!»

Das sagen Fürst und Pfaffen dann

«Dafür soll er uns büßen.»

Soldaten werden aufgehetzt

Und auf die Bauern angesetzt

Um diese zu erschlagen

Tills Steine passen den Bauern gut

Man wirft sie auf die Fürstenbrut

Und die Pfaffen raffen die Röcke

Till Eulenspiegels letzter Streich

Macht zwar den armen Mann nicht reich

Doch hilft’s ihm, sich zu wehren

Die Macht, der man sich meistens fügt

Hat hier doch einmal nicht gesiegt

Durch Eulenspiegels Erbe

Тепер я лежу тут, я сова і дзеркало

Моє життя підходить до кінця

Я показав тобі дзеркало

Щоб ти впізнала себе

Я також володію мудрістю сови

Користувалися ними часто

Я обдурив цим священика

Князі, величності

Рвали медоволодії за бороду

Перервав молитви Папи

Скоро все це закінчиться

Тому я залишаю дзеркало позаду

Можливо, ви зможете це використати

До смертного ложа Тілля приходить священик

Хоче знекровити його духовно

«Я шкодую про те, що ти зробив, Тілле

І прийміть правильну віру

Тоді ти помреш солодкою смертю»

Так говорить до нього Божий чоловік

«І ти також вільний від гріхів».

«Я не хочу бути безгрішним

І смерть залишається гіркою

Але просто скажи мені, де твій Бог

Може він сам не прийде?

Можливо, він був би радий цьому

У всьому, що я зробив

Я міг би скористатися дурнем».

Священик показує на хрест, який він несе

— Дивись, я його сюди приніс

«О, він слабкий і хворіший за мене

Що священик повинен потрудитися

Я сподіваюся, що ваш бог скоро одужає

Мені він потрібен у моєму зв’язку

Я все одно хочу ризикувати трьома речами

Я зрізав довгі спідниці священиків

Вони взимку потрібні бідолахі

Я б’ю кинджалом у шию повного їдця

З якою копаються в зубах

І тих, хто безсилий

Фермер, його дружина та дитина

Я хочу навчити вас сміятися».

Поки був похований

Він склав заповіт

У ньому він дарує трьом

Частина належить духовенству

Ще одна премія принца

Третій належить фермеру

Коли його пустили в яму

Носилки відриваються від мотузки

Стій високо Ейленшпігель

Вони кажуть: «Нехай він стоїть прямо».

Як він завжди робив

Таким він має залишитися зараз».

Скриньку Тілла незабаром розламають

І знаходить там купи каміння

І жодного сліду золота

— Фермер вкрав у нас скарб!

Так кажуть князь і священики

«Він повинен заплатити нам за це».

Солдатів підбурюють

І поставили на фермерів

Щоб убити їх

Камені Тілла добре підходять пішакам

Їх кидають на княжий ікру

І попи збирають спідниці

До останньої витівки Ойленшпігеля

Не робить бідного багатим

Але це допомагає йому захищатися

Влада, якій людина підкоряється більшу частину часу

Не виграв тут жодного разу

Через спадщину Ойленшпігеля