Trollpiskat Odemarksblod - Otyg

Skuggestalt i vintergryning hållfast i skuldror

I ådrorna sjuder träget trollpiskat ödemarksblod

På frostbeslöjad bergsklint skönjes trånande huldror

De varsler ämner förslava män av styrka och mod

En fager synvidd präglad utav fjällmyr och branter

Där ålderstigna furor resligt sträckes mot skyn

Snökristall på solddränkt gren likt isdiamanter

För vind de dansar lyriskt i ögonfägnande syn

Genom skog och mark

Över frusen flark

Med spjutets spets upphöjd han söker sitt villebråd

Genom skog och mark

Mot nordanvind så stark

Där svaglynta finner en död så bråd

Vittervandrad jord står klädd i vinterödslig slöja

Han lågmält skådar spåren från översinnlig värld

De synes i den djupa snön som länge sig skall dröja

I lidelsefrihetstrakt den mångbesjungna härd

Bland kitteldal och fjällrygg han beger sig att hämta

Sitt byte vars hjärteblod skall färga isen röd

I fjärran bygd där skola själaklockan höres klämta

När kölden offer krävt, skall det ätas sorgebröd

Genom skog och mark

Över frusen flark

Med spjutets spets upphöjd han söker sitt villebråd

Genom skog och mark

Mot nordanvind så stark

Där svaglynta finner en död så bråd

Тінь постать на зимовому світанку міцна в плечах

У жилах млякого тролінгу кипить збита пустельна кров

На вкритих інеєм скелях видно пульсуючі западини

Застереження мають на меті поневолити сильних і відважних людей

Прекрасний вид характеризується гірськими болотами та схилами

Де старіючі сосни широко здіймаються до неба

Сніговий кришталь на залитій сонцем гілці, як крижані діаманти

Для вітру вони лірично танцюють на привертаючому погляді

Через ліс і землю

Над замороженими пластівцями

З піднятим кінчиком списа він шукає свою здобич

Через ліс і землю

Проти північного вітру такий сильний

Де малодушні знаходять таку невідкладну смерть

Зів’яла земля вкрита зимовою пусткою пеленою

Він стримано бачить сліди надчуттєвого світу

Їх можна побачити в глибокому снігу, що займе багато часу

В області свободи пристрасті, багато оспіваного вогнища

Поміж Кіттельдалом і Фьеллріггом він йде за собою

Його здобич, чия кров серця має забарвити лід у червоний колір

У глухому місці, де лунає дзвінок шкільної душі

Коли потрібна холодна жертва, слід їсти траурний хліб

Через ліс і землю

Над замороженими пластівцями

З піднятим кінчиком списа він шукає свою здобич

Через ліс і землю

Проти північного вітру такий сильний

Де малодушні знаходять таку невідкладну смерть