We were - Osvaldo Pugliese

Fui como una lluvia de cenizas y fatigas

En las horas resignadas de tu vida…

Gota de vinagre derramada

Fatalmente derramada sobre todas tus heridas

Fuiste por mi culpa golondrina entre la nieve;

Rosa marchitada por la nube que no llueve

Fuimos la esperanza que no llega, que no alcanza

Que no puede vislumbrar su tarde mansa

Fuimos el viajero que no implora, que no reza

Que no llora, que se echo a morir

Vete!!!

No comprendes que te estas matando.

No comprendes que te estoy llamando.

Vete!!!

No me beses que te estoy llorando

Y quisiera no llorarte mas.

No ves.

Es mejor que mi dolor

Quede tirado con tu amor

Librado de mi amor final

Vete.

No comprendes que te estoy salvando.

No comprendes que te estoy amando.

No me sigas.

Ni me llames.

Ni me beses.

Ni me llores.

Ni me quieras mas.

Fuimos abrazados a la angustia de un presagio

Por la noche de un camino sin salidas

Palidos despojos de un naufragio

Sacudidos por las olas del amor y de la vida

Fuimos empujados en un viento desolado…

Sombras de una sombra que tornaba del pasado

Fuimos la esperanza que no llega, que no alcanza

Que no puede vislumbrar su tarde mansa

Fuimos el viajero que no implora, que no reza

Que no llora, que se echo a morir

Я був як дощ з попелу та втоми

У невимушені години твого життя…

пролита крапля оцту

Смертельно розлився по всіх твоїх ранах

Через мене ти була ластівкою в снігу;

Троянда засохла від хмари, що не йде дощу

Ми були надією, яка не приходить, яка не досягає

Що ти не можеш побачити свій лагідний день

Ми були тим мандрівником, який не благає, не молиться

Щоб не плакав, щоб умирати ліг

Залишайся!!!

Ви не розумієте, що вбиваєте себе.

Ти не розумієш, що я тобі дзвоню.

Залишайся!!!

Не цілуй мене, я тобі плачу

І я хотів би більше за тобою не плакати.

Ви не бачите.

Це краще, ніж мій біль

Мене кинула твоя любов

Звільнений від мого останнього кохання

Залишити.

Ти не розумієш, що я тебе рятую.

Невже ти не розумієш, що я тебе люблю.

Не слідуй за мною.

Навіть не дзвони мені.

Навіть не цілуйте мене.

Навіть не плач за мною.

Ти навіть мене більше не хочеш.

Нас обійняла мука прикмети

Вночі дорога без виїздів

Бліді уламки корабельної аварії

Потрясений хвилями кохання й життя

Нас вітер безлюдний...

Тіні тіні, що повернулася з минулого

Ми були надією, яка не приходить, яка не досягає

Що ти не можеш побачити свій лагідний день

Ми були тим мандрівником, який не благає, не молиться

Щоб не плакав, щоб умирати ліг