Миллионы небесных светил - Origami

Много, так много хорошего и много плохого:

Ветер ласкает кожу, дождь льется, град бьется, больно.

Страшно, страшно подумать, что будет завтра.

Может быть, я умру — рассыплюсь, растаю и улечу.

Я так боюсь опоздать, так боюсь не успеть.

Я!

ЖАДНО ГЛОТАЮ ЛЕГКИМИ ВОЗДУХ!

Задыхаюсь и тщетно стараюсь, зря!!!

Время, время так безжалостно льется

С ним утекают мечты, забудь все на свете, беги!

Смело, так смело и быстро бежишь ты куда-то.

Мимо мелькают дома, и в окнах сверкает твоя звезда.

Я так боюсь опоздать, я так боюсь не успеть…

Я!

ЖАДНО ГЛОТАЮ ЛЕГКИМИ ВОЗДУХ.

Задыхаюсь и тщетно стараюсь.

И может!

Так много отдать, чтоб так мало взять.

Может быть, может быть все это зря!

Я-ха… (Я-ха) Жду-ху… (Жду-ху)

Пока солнце…, (пока солнце) обожжет и согреет меня.

Я-ха… Я!!!

Жду-ху… Жду!!!

Пока солнце…, (пока солнце) обожжет и согреет меня.

Небо и солнце, и тысячи рек.

Миллионы светил небесных и нет.

Ради этого стоит, стоит терпеть, ради этого стоит хоть раз…

Я-ха… Я!!!

Жду… Жду!!!

Пока солнце…, обожжет и согреет меня!

Я!!!

Я ГОТОВ… УМЕРЕТЬ… ПРЯМО СЕЙЧАС!

Я!!!

ЖАДНО ГЛОТАЮ ЛЕГКИМИ ВОЗДУХ!

Я так хотел, я так мечтал,

Но, по-моему, я уже опоздал.

Я-ха… Жду-ху… Пока солнце…, обожжет и согреет меня!

Небо и солнце, и тысячи лет.

Миллионы светил небесных и нет.

Ради этого стоит, стоит терпеть, ради этого стоит хоть раз умереть.

Небо и солнце, и тысячи лет.

Миллионы светил небесных и нет.

Ради этого стоит, стоит терпеть, ради этого стоит хоть раз умереть.

Хоть раз умереть…

Хоть раз умереть…

Умереть…

Умереть…

Багато, так багато хорошого і багато поганого:

Вітер пестить шкіру, дощ ллється, град б'ється, боляче.

Страшно, лячно подумати, що буде завтра.

Може, я помру, розсиплюся, розтану і злету.

Я так боюся запізнитися, так боюся не встигнути.

Я!

ЖАДІБНО ковтаю легким повітрям!

Задихаюсь і даремно намагаюся, дарма!!!

Час, час так безжально ллється

З ним витікають мрії, забудь все на світі, біжи!

Сміливо, так сміливо і швидко біжиш ти кудись.

Мимо миготять вдома, і в вікнах сяє твоя зірка.

Я так боюся запізнитися, я так боюся не встигнути.

Я!

ЖАДІБНО ковтаю легким повітрям.

Задихаюсь і марно намагаюся.

І може!

Так багато віддати, щоби так мало взяти.

Може, все це дарма!

Я-ха... (Я-ха) Чекаю-ху... (Жду-ху)

Поки що сонце…, (поки що сонце) обпалить і зігріє мене.

Я-ха ... Я!

Чекаю-ху ... Чекаю!

Поки що сонце…, (поки що сонце) обпалить і зігріє мене.

Небо і сонце, і тисячі рік.

Мільйони світил небесних і немає.

Заради цього варто, варто терпіти, заради цього варто бодай раз…

Я-ха ... Я!

Чекаю чекаю!!!

Поки що сонце…, обпалить і зігріє мене!

Я!

Я ГОТОВ… ПОМЕРИТИ… ПРЯМО ЗАРАЗ!

Я!

ЖАДІБНО ковтаю легким повітрям!

Я так хотів, я так мріяв,

Але, на мою думку, я вже спізнився.

Я-ха… Чекаю… Поки сонце…, обпалить і зігріє мене!

Небо і сонце, і тисячі років.

Мільйони світил небесних і немає.

Заради цього варто, варто терпіти, заради цього варто бодай раз померти.

Небо і сонце, і тисячі років.

Мільйони світил небесних і немає.

Заради цього варто, варто терпіти, заради цього варто бодай раз померти.

Хоч раз померти.

Хоч раз померти.

Померти…

Померти…