Тишина - Ольви

Дни и ночи слились воедино.

То ли наяву, то ли во сне

Смерть моя течет неторопливо,

Растекаясь в каждом новом дне.

Маски в этом мире неизменны,

Я их изучил все, как одну.

Жив я или мертв — мне неизвестно —

То ли все во сне, то ль наяву…

Тишина так давит по утрам,

Я не знаю, как бороться с этой болью.

Как в тумане, я ищу твои глаза,

Все время забывая, что я проклят тобою.

Выхожу на улицу, врезаюсь в прохожих,

Прячу мысли от случайных людей,

Как рыба на суше, хватаю ртом воздух,

Запутавших в сетях забытых страстей.

И так я теку сквозь время,

А время течет сквозь меня,

И хочется слиться с тенью,

Но нельзя…

Я ненавижу серость дней

И разбиваю зеркала,

Где образ неба все светлей,

Чем больше я схожу с ума.

Я ни о чем не говорю,

Ты знаешь все и так — прости,

Что оказавшись на краю,

Отрекся от твоей любви…

Твоей любви…

Пустые перекрестки, я теряю память:

Новые миры с чистого листа.

Смотрю по сторонам — что меня пугает:

Вечная война или красота?

Линии с ладоней стираются под вечер,

Сны прошедших жизней воскресают среди дня,

Я вглядываюсь в лица и вижу бесконечность

И снова забываю, что меня ты прокляла.

И так я теку сквозь время,

А время течет сквозь меня,

И страх тем будет сильнее,

Чем слабей буду я…

И так я теку сквозь время,

А время течет сквозь меня,

И возможно я в бога бы верил,

Если бы им не был я…

Дні та ночі злилися воєдино.

То лі наяву, то ли уві сні

Смерть моя тече неквапливо,

Розтікаючись у кожному новому дні.

Маски в цьому світі незмінні,

Я їх вивчив все, як одну.

Живий я або мертвий — мені невідомо —

То ли все усні, то ль наяву…

Тиша так тисне вранці,

Я не знаю, як боротися з цим болем.

Як у тумані, я шукаю твої очі,

Весь час забуваючи, що я проклятий тобою.

Виходжу на вулицю, врізаюсь у перехожих,

Ховаю думки від випадкових людей,

Як риба на суші, хапаю ротом повітря,

Забутих пристрастей, що заплутали в сетях.

І так я течу крізь час,

А час тече крізь мене,

І хочеться злитися з тінню,

Але не можна…

Я ненавиджу сірість днів

І розбиваю дзеркала,

Де образ неба все світліший,

Чим більше я схожу з розуму.

Я ні про чим не говорю,

Ти знаєш все і так — пробач,

Що опинившись на краю,

Відрікся твоєї любові…

Твоєї любові…

Порожні перехрестя, я втрачаю пам'ять:

Нові світи з чистого листа.

Дивлюся по сторонах — що мене лякає:

Вічна війна чи краса?

Лінії з долонь стираються надвечір,

Сни минулих життів воскресають серед дня,

Я вдивляюся в обличчя і бачу нескінченність

І знову забуваю, що мене ти прокляла.

І так я течу крізь час,

А час тече крізь мене,

І страх тим буде сильнішим,

Чим слабшим буду я…

І так я течу крізь час,

А час тече крізь мене,

І можливо я в бога би вірив,

Якщо би ним не був я…