Осенняя песня - Ольви

Жизнь покажется нам безрассудным, но красочным сном,

В час, когда мы до бездны последней с тобою дойдем,

Все изменит свой смысл — так меняет свой цвет первый снег,

Чтоб дождем замереть на готовом к рассвету окне.

Все изменит свой смысл — даже звук долгожданных шагов,

Но пока ждем любви, предлагая взамен нелюбовь,

И возносим себя до сияющих дивных высот,

Просим верности в долг, а неверность идет нам в зачет…

Всего лишь воздух,

Всего лишь листва…

Всего лишь звезды,

Всего лишь слова,

Всего лишь мольба,

Осенняя песня,

Последняя бездна.

Гнев осядет золой на угольях погасших костров,

Вдаль помчится на всех парусах серый флот облаков,

Победителей нет — все равно, что случится потом

В час, когда мы до бездны последней с тобою дойдем.

Ветви тянутся верх, словно руки идущих на смерть,

Солнце их не согреет — в тревожном плывет полусне,

Листья и ветер, кружат в безысходности спора —

Кто будет петь гимны недолгой священной весне.

Життя здасться нам безрозсудним, але барвистим сном,

В час, коли ми до безодні останньої з тобою дійдемо,

Все змінить свій сенс - так змінює свій колір перший сніг,

Щоб дощем завмерти на готовому до світанку вікні.

Все змінить свій сенс - навіть звук довгоочікуваних кроків,

Але поки чекаємо любові, пропонуючи натомість нелюбов,

І підносимо себе до сяючих дивних висот,

Просимо вірності в борг, а невірність йде нам у залік…

Лише повітря,

Лише листя.

Лише зірки,

Лише слова,

Лише благання,

Осіння пісня,

Остання безодня.

Гнів осяде попелом на вугіллі погаслих вогнищ,

Вдалину помчить на всіх вітрилах сірий флот хмар,

Переможців немає — все одно, що станеться потім

У годину, коли ми до безодні останньої з тобою дійдемо.

Гілки тягнуться гору, немов руки, що йдуть на смерть,

Сонце їх не зігріє — у тривожному пливе півсні,

Листя і вітер, кружляють у безвихідності суперечки —

Хто співатиме гімни недовгої священної весни.