Дождь - Ольви

Дождь все знал, но встал стеной меж нами дождь

Ты звала меня во след сквозь ночь,

Но гордость, ослепляя, уводила прочь

Дождь смешал все тени, вскрыл все раны дождь

Жизнь, угасала в милом сердце жизнь

Я, я так и не успел сказать «прости»

Но смерть в суматохе мира лишь каприз

Дождь навсегда встал на моем пути

Отраженье в зеркале твоё

Я укрыл, не смыть его дождём.

Криком боли смерть твоя пришла

Не знаю, как смогу жить без тебя

Крик, взрывая грудь, взметнулся ввысь

Ты платишь болью за мечту любить

Смерть случайно выбрала тебя

Весь мир уснул под шум дождя

Бой, всё смешал в душе моей тот бой

Во сне я слышу голос твой — «постой»

И время шепчет, что лишь дождь всему виной,

Но в сердце как проклятье колокольный бой!

Когда дождь гасит свет

Забываю про покой

И голос в темноте

Зовёт словно живой

Как бы не любил

Смерти наплевать

Она возьмёт своё

И тут уж плачь — не плачь…

Дощ все знав, але встав стіною між нами дощ

Ти кликала мене у слід крізь ніч,

Але гордість, засліплюючи, вела геть

Дощ змішав усі тіні, розкрив усі рани дощ

Життя, згасало в милому серці життя

Я, я так і не встиг сказати «вибач»

Але смерть у метушні світу лише каприз

Дощ назавжди став на моєму шляху

Віддзеркалення в дзеркалі твоє

Я вкрив, не змити його дощем.

Криком болю смерть твоя прийшла

Не знаю, як зможу жити без тебе

Крик, вибухаючи груди, піднявся вгору

Ти платиш болем за мрію любити

Смерть випадково вибрала тебе

Весь світ заснув під шум дощу

Бій, все змішав у моїй душі той бій

У сні я чую твій голос — «стривай»

І час шепоче, що лише дощ у всьому провиною,

Але в серці як прокляття дзвоновий бій!

Коли дощ гасить світло

Забуваю про спокій

І голос у темряві

Зве ніби живий

Як би не любив

Смерті наплювати

Вона візьме своє

І тут вже плач — не плач...