Le saule pleureur - Olivia Ruiz, Toàn

Mon père m’a acheté le jour de mes cinq ans

Un saule pleureur bébé qui vivrait après mes cent ans

Il s’en est occupé, pour qu’il veille sur moi

Puis il l’a délaissé comme Maman et moi

Le saule pleureur se meurt

De l’eau de mauvaise foi

Versée par l’arroseur

Arrosé cette fois

Le saule pleureur se meurt

De l’eau de mauvaise foi

Versée par l’arroseur

Arrosé cette fois

L’arbre qui nous aimait, a cessé de grandir

Et comme pour se venger, s’est changé en chardon

Il s’est laissé sécher, comme mon sourire

Il porte à sa façon, nos larmes en fanion

Le saule pleureur se meurt

De l’eau de mauvaise foi

Versée par l’arroseur

Arrosé cette fois

Le saule pleureur se meurt

De l’eau de mauvaise foi

Versée par l’arroseur

Arrosé cette fois

La maison est glacée de mensonges en stalactites

Nos amours sont gelées, bouffées par le mythe

Mais d’un si beau fumier

L’herbe ne repoussera pas

La piste de l'échiquier

Le lierre recouvrira

J’m’assoupis toutes les nuits près de notre saule pleureur

Même s’il n’en reste rien, j’m’enveloppe encore de son odeur

Petit, ses rameaux me couvraient, j’me sentais dans un cocon

Maintenant, ses branches sont sèches, faut couper le cordon

Le puits scellé de rancœur, l’amour n’irrigue plus la maison

Et comme nous, y’a pas qu’arbuste qu’on a besoin d’affection

J’ai mis trop de fois le doigt entre l'écorce et l’arbre

Discours englué de sève, on en a marre des palabres, on en a marre des palabres

La silhouette du saule mort raconte toujours ses histoires

Dans celle-ci, une page se tourne, les feuilles s’envolent au hasard

Мій тато купив мене на мій п’ятий день народження

Дитина плакуча верба, яка б дожила за мою сотню

Він подбав про це, щоб стежити за мною

Потім він залишив її, як я і мама

Плакуча верба гине

Недобросовісна вода

Наливається дощувальною машиною

Цього разу поливають

Плакуча верба гине

Недобросовісна вода

Наливається дощувальною машиною

Цього разу поливають

Дерево, яке нас любило, перестало рости

І наче на помсту перетворився на будяк

Він дав собі висохнути, як моя посмішка

Він носить свій шлях, наші сльози як вимпел

Плакуча верба гине

Недобросовісна вода

Наливається дощувальною машиною

Цього разу поливають

Плакуча верба гине

Недобросовісна вода

Наливається дощувальною машиною

Цього разу поливають

Будинок застиг від сталактитової брехні

Наші кохання застигли, з’їдені міфами

Але з такого гарного гною

Трава не відросте

Доріжка для шахів

Плющ покриє

Я щоночі дрімаю біля нашої плакучої верби

Навіть якщо нічого не залишилося, я все одно загортаюся в його аромат

Маленький, його гілки вкрили мене, я почувався в коконі

Тепер його гілки висохли, треба обрізати шнур

Запечатана криниця образи, кохання більше не поливає дім

І ми, як і ми, потребуємо ласки не просто до чагарнику

Я занадто багато разів клав палець між корою та деревом

Мова застрягла в соку, ми втомилися від того, що було, ми втомилися від того

Силует мертвої верби досі розповідає свою історію

У цьому сторінка перегортається, листя навмання розлітається