Les météores - Olivia Ruiz

Je nous prêtais la force de traverser

Un ciel crachant des pluies de météores

Je nous voyais bravant les pires dangers

Créant des souvenirs pour en faire un trésor

Mais ça monte, ça lutte, ça me saisit

Ça tire, ça brûle, ça jaillit

Mon soleil ne crève plus les nuages

Il n’efface plus les maux qui me ravagent

Jalousie, si le doute est un récif

Toi, tu exfolies mon cœur de tes griffes

Mais ça monte, ça lutte, ça me saisit

Ça tire, ça brûle, ça jaillit

Mais ça monte, ça lutte, ça me saisit

Ça tire, ça brûle, ça jaillit

Ce soleil qui rallumait les restes de mes bougies

Se dit épuisé d’avoir trop brillé

Je tanne ma peau vanille mais

Dans mon ventre, les courants d’air fourmillent

Mais ça monte, ça lutte, ça me saisit

Ça tire, ça brûle, ça jaillit

Mais ça monte, ça lutte, ça me saisit

Ça tire, ça brûle, ça jaillit.

Я дав нам сили пройти

Небо вивергає метеорні потоки

Я бачив, як ми переживали найгірші небезпеки

Створення спогадів для скарбів

Але воно піднімається, бореться, хапає мене

Стріляє, горить, пружинить

Моє сонце більше не пробивається крізь хмари

Він більше не стирає зла, що мучить мене

Ревнощі, якщо сумніви - це риф

Ти, ти відлущуєш моє серце своїми кігтями

Але воно піднімається, бореться, хапає мене

Стріляє, горить, пружинить

Але воно піднімається, бореться, хапає мене

Стріляє, горить, пружинить

Це сонце, що знову запалило залишки моїх свічок

Каже, що втомився від того, що сяяв занадто сильно

Я засмагаю свою ванільну шкіру, але

У моєму животі роїться потоки повітря

Але воно піднімається, бореться, хапає мене

Стріляє, горить, пружинить

Але воно піднімається, бореться, хапає мене

Стріляє, горить, пружинить.