Но снова ты - Ольга Павенская

Но снова ты.

Сл.

и муз.

О. Павенской

Затянула, заболело, закружив метелью снежно-белой

На окне, замершим мелом, холод сказку пишет так умело

В этой сказке, королевой, навсегда твоею стать хотела,

Он от стужи леденела, и тебя коснуться не посмела.

ПР.

Но снова ты, и вновь мечты,

Я обольщалась, это лишь сны.---2р.

Отшумело, отзвенело, замело метелью снежно белой,

На окне замерзшим мелом, холод сны рисует так умело,

И от стужи, захотела, уберечь тебя, но не сумела,

Я твоё больное сердце, обожгла собою и сгорела.

ПР.

Но снова ты, и вновь мечты,

Я обольщалась, это лишь сны.---2р.

ПР.

Но снова ты, и вновь мечты,

Я обольщалась, это лишь сны.---2р.

Але знову ти.

Сл.

і муз.

О. Павенської

Затягла, захворіло, закружлявши завірюхою сніжно-білою

На вікні, що завмерла крейдою, холод казку пише так уміло

У цій казці, королевою, назавжди твоєю стати хотіла,

Він від стужі льодяніла, і тебе торкнутися не посміла.

ПР.

Але знову ти, і знову мрії,

Я спокушалася, це лише сни.---2р.

Відшуміло, отзвенело, замело хуртовиною снігово білою,

На вікні замерзлою крейдою, холод сни малює так уміло,

І від стужі, захотіла, вберегти тебе, але не зуміла,

Я твоє хворе серце, обпекла собою і згоріла.

ПР.

Але знову ти, і знову мрії,

Я спокушалася, це лише сни.---2р.

ПР.

Але знову ти, і знову мрії,

Я спокушалася, це лише сни.---2р.