Небо в алмазах - Arktika

Как красиво все-таки сказал ты мне «прощай» —

И понимай, как хочешь, как хочешь поминай.

И всё, что было — закружила, забелила, замела.

Болела голова, а по губам тёк мёд —

Я только поняла, что время истечёт.

И все те карты, что ты выдал, я обратно сдала.

Припев:

Ты далеко, но всё равно со мной;

Мне так легко и тяжело одной.

Я то грущу, то улыбаюсь сразу;

Думаю о тебе, смотрю на небо в алмазах.

Как красиво всё-таки меня ты целовал

И раскрывал бутон, цветы мои срезал.

И всё, что было, ослепило, как дурманом трава.

Кружилась голова и шел по телу ток,

Я только поняла наверно твой намёк,

Что отдала ему навеки, он уже не вернёт.

Припев:

Ты далеко, но всё равно со мной;

Мне так легко и тяжело одной.

Я то грущу, то улыбаюсь сразу;

Думаю о тебе, смотрю на небо в алмазах.

Когда небо и земля обнимают меня,

Я вспоминаю, что лучше нет тебя.

Когда небо и земля забывают меня,

Я понимаю, что уже нет тебя.

Думаю о тебе, смотрю на небо в алмазах.

Як красиво все-таки сказав ти мені «прощавай»

І розумій, як хочеш, як хочеш поминай.

І все, що було—закружляла, забілила, заміла.

Боліла голова, а по губам тек мед— —

Я тільки зрозуміла, що час спливе.

І всі ті карти, що ти видав, я назад здала.

Приспів:

Ти далеко, але все одно зі мною;

Мені так легко і важко однієї.

Я то сумую, то посміхаюся відразу;

Думаю про тебе, дивлюся на небо в алмазах.

Як красиво таки мене ти цілував

І розкривав бутон, квіти мої зрізав.

І все, що було, засліпило, як дурманом трава.

Кружилася голова і йшов по тілу струм,

Я тільки зрозуміла твій натяк,

Що віддала йому навіки, він уже не поверне.

Приспів:

Ти далеко, але все одно зі мною;

Мені так легко і важко однієї.

Я то сумую, то посміхаюся відразу;

Думаю про тебе, дивлюся на небо в алмазах.

Коли небо і земля обіймають мене,

Я згадую, що краще немає тебе.

Коли небо і земля забувають мене,

Я розумію, що вже немає тебе.

Думаю про тебе, дивлюся на небо в алмазах.