Осень - Олег Макин

Я не знаю, на что надеяться,

Летних песен прошла пора.

Скоро парки мои оденутся,

В жёлтые свитера.

И накинув шарфы багряные,

Где бульвары, где мы с тобой

Целовались от счастья пьяные, Пьяные той весной.

О-о-осень, заходи, не бойся

О-о-осень, о-о-осень

Дай ещё глоток.

Эх, осень, а я гулять не бросил,

А я любить не бросил,

Осень-холодок.

Не пойму я, на что надеяться,

Звёзды в небе гядят сквозь тьму.

Подойду ночью тёмной к деревцу

Веточки обниму.

Этот терпкий настой рябиновый,

Эти клёны как миражи.

Жизнь была со мной — не обидела.

Просто такая жизнь.

О-о-осень, заходи, не бойся

О-о-осень, о-о-осень

Дай ещё глоток.

Эх, осень, а я гулять не бросил,

А я любить не бросил,

Осень-холодок.

Я не знаю, на що сподіватися,

Літніх пісень пройшла пора.

Скоро парки мої одягнуться,

В жовті светри.

І накинувши шарфи багряні,

Де бульвари, де ми з тобою

Цілувалися від щастя п'яні, П'яні тієї весни.

О-о-осінь, заходь, не бійся

О-о-осінь, о-о-осінь

Дай ще ковток.

Ех, осінь, а я гуляти не кинув,

А я любити не кинув,

Осінь-холодок.

Не зрозумію я, на що сподіватися,

Зірки в небі дивляться крізь темряву.

Підійду вночі темною до деревця

Гілочки обійму.

Цей терпкий настій горобиновий,

Ці клени як міражі.

Життя було зі мною — не образило.

Просто таке життя.

О-о-осінь, заходь, не бійся

О-о-осінь, о-о-осінь

Дай ще ковток.

Ех, осінь, а я гуляти не кинув,

А я любити не кинув,

Осінь-холодок.