Гвардии майор - Олег Макин

Снег напоминал лихой сирени цвет,

Сыпал, застелая плац по мерке уставной.

Тёмной нитью пролегал неровный след…

Кто бы знал, как одинок бывает путь домой.

Припев:

Гвардии майор ночью безоружен,

Будто в долгий плен, ступит на порог.

Но гвардии майор — здесь никому не нужен,

Как белая сирень под каблуком сапог.

Строем оттрубит братва — и весь балет.

Душу отогреет ночь и нежное письмо.

Пусто дребезжит в окне дежурный свет…

Знал бы кто, как одинок бывает путь домой.

Припев:

Гвардии майор ночью безоружен,

Будто в долгий плен, ступит на порог.

Но гвардии майор — здесь никому не нужен,

Как белая сирень под каблуком сапог.

Сніг нагадував лихий бузок колір,

Сипав, застеливши плац за міркою статутної.

Темною ниткою пролягав нерівний слід.

Хто б знав, як самотній буває шлях додому.

Приспів:

Гвардії майор вночі беззбройний,

Мов у довгий полон, ступить на поріг.

Але гвардії майор тут нікому не потрібен,

Як білий бузок під каблуком чобіт.

Будом відтрубить братва — і весь балет.

Душу відігріє ніч і ніжний лист.

Пусто деренчить у вікні чергове світло.

Знав би хто, як самотній буває шлях додому.

Приспів:

Гвардії майор вночі беззбройний,

Мов у довгий полон, ступить на поріг.

Але гвардії майор тут нікому не потрібен,

Як білий бузок під каблуком чобіт.