Над Вяткой, над рекой - Олег Макин

После странствий и сотен дорог

В отчий дом возвращаюсь назад

Я был молод и видно я сам виноват,

Что когда-то тебя не сберег.

Моя дивная светлая Русь

Мой восторг, моя боль, моя грусть

Голова горяча, сняв котомку с плеча,

Твоим ветром и полем напьюсь!

Ой над Вяткой над рекой льют туманы молоко,

Ароматами стогов простираясь далеко

Ой над Вяткой над рекой неразгаданный покой

ОЙ ЙЙЙЙ

Что течением уносит время юности лихой!

Я иду в тишине на закат

Каждый колос на ощупь знаком

Нету большего счастья -пешком,

Босиком, в отчий дом возвратиться назад

Ой над Вяткой над рекой льют туманы молоко,

Ароматами стогов простираясь далеко

Ой над Вяткой над рекой неразгаданный покой

ОЙ ЙЙЙЙ

Что течением уносит время юности лихой!

Ой, родная моя сторона,

Ты встречаешь меня, как жена

Жемчугами из рос, свежим соком берез

И постелью из чистого льна!

Ой над Вяткой над рекой льют туманы молоко,

Ароматами стогов простираясь далеко

Ой над Вяткой над рекой неразгаданный покой

ОЙ ЙЙЙЙ

Что течением уносит время юности лихой!

Після мандрівок і сот доріг

В отчий будинок повертаюся назад

Я був молодий і видно я сам винен,

Що колись тебе не зберіг.

Моя чудова світла Русь

Моє захоплення, мій біль, мій смуток

Голова гаряча, знявши торбинку з плеча,

Твоїм вітром і полем нап'юся!

Ой над В'яткою над річкою ллють тумани молоко,

Ароматами стогів сягаючи далеко

Ой над В'яткою над річкою нерозгаданий спокій

ОЙ ЙЙЙЙ

Що течією забирає час юності хвацький!

Я іду в тиші на захід сонця

Кожен колос на на дотик знайомий

Немає більшого щастя - пішки,

Босоніж, в батьківщину повернутися назад

Ой над В'яткою над річкою ллють тумани молоко,

Ароматами стогів сягаючи далеко

Ой над В'яткою над річкою нерозгаданий спокій

ОЙ ЙЙЙЙ

Що течією забирає час юності хвацький!

Ой, рідний мій бік,

Ти зустрічаєш мене, як дружина

Перлами з рос, свіжим соком берез

І постіль з чистого льону!

Ой над В'яткою над річкою ллють тумани молоко,

Ароматами стогів сягаючи далеко

Ой над В'яткою над річкою нерозгаданий спокій

ОЙ ЙЙЙЙ

Що течією забирає час юності хвацький!