Зима-разлучница - Олег Хромов

Я с тобою ходил

В летний вечер гулял,

А сегодня метель бушует,

Я тебя не забыл,

Да и не забывал

Пионерские поцелуи.

Только больше моя любовь

Не привидится, не приснится,

Я не ждал, не гадал,

Что девчонка моя

Из числа перелетных птиц.

Зима-разлучница,

Любовь метелью кружится,

Невестой белою,

Теперь навек чужой.

Но так уж водится,

Весна — девчонка-сводница,

Улыбкой нежною

Поманит за собой.

Вот была ты и нет,

Значит, все упустил,

Не найду для себя я места,

А красивый конверт

Мне легко объяснил —

Не моя ты теперь невеста.

Словно птица в моих руках

Приглашенье на вашу свадьбу,

Я открою окно,

И открытку твою

Отпущу в облака летать.

Зима-разлучница,

Любовь метелью кружится,

Невестой белою,

Теперь навек чужой.

Но так уж водится,

Весна — девчонка-сводница,

Улыбкой нежною

Поманит за собой.

Я з тобою ходив

Влітній вечір гуляв,

А сьогодні хуртовина вирує,

Я тебе не забув,

Та і не забував

Піонерські поцілунки.

Тільки більше моє кохання

Не привидиться, не присниться,

Я не чекав, не ворожив,

Що дівчисько моє

З числа перелітних птахів.

Зима-розлучниця,

Любов хуртовиною крутиться,

Нареченою білою,

Тепер навік чужий.

Але так уже водиться,

Весна — дівчисько-звідниця,

Посмішкою ніжною

Поманить за собою.

Ось була ти і ні,

Значить, все пропустив,

Не найду для себе я місця,

А красивий конверт

Мені легко пояснив —

Не моя ти тепер наречена.

Немов птах у моїх руках

Запрошення на ваше весілля,

Я відкрию вікно,

І листівку твою

Відпущу в хмари літати.

Зима-розлучниця,

Любов хуртовиною крутиться,

Нареченою білою,

Тепер навік чужий.

Але так уже водиться,

Весна — дівчисько-звідниця,

Посмішкою ніжною

Поманить за собою.