The Lowlands Of Holland - Old Blind Dogs

As I went out one May morning down by the riverside

By shadows there and trees so bare, alas to be me bride

Alas to be me bride, me boys, and the chambers to behold

I’ll never ever forget my love, a jolly sailor bold

I built my love a gallant ship, a ship of noble frame

Wi' a hundred jolly sailor boys to box her about the main

Aye, to box her about the main, me boys, without any fear or doubt

Wi' me own true love in that gallant ship, we were sadly tossed about

Oh the anchor and the cable went overboard straightway

And the mainmast and the rigging lie a-buried in the sea

'Twas Tempest sent bad weather and the raging of the sea

Well, I never had but one true love, he was drowned at sea

Said the father to the daughter, «What makes you sore lament?

Oh there is a lad that’s in our town will make your heart content»

«No, there is no lad that’s in our town, no noble or duke,"cried she

«Since the raging seas and stormy winds parted my love and me»

«No hankerchief will find my head, no comb go through my hair

No fire bright nor candle light will view my beauty fair

Oh never will I married be until the day I die

Since the raging seas and stormy winds parted me love and I»

Oh as I went out one May morning down by the riverside

By shadows there and trees so bare, alas to be me bride

Alas to be me bride, me boys, the chambers to behold

I’ll never ever forget my love, a jolly sailor bold

Як я вийшов одного травневого ранку на річку

По тіні там і дерева такі голі, на жаль, будь мені нареченою

На жаль, бути мені нареченою, мною, хлопцями, і кімнатами, щоб побачити

Я ніколи не забуду свою любов, веселого моряка, сміливого

Я побудував свою любовню галантний корабель, корабель благородного тіла

Ми сотню веселих моряків, щоб забрати її про головне

Так, без страху чи сумніву, щоб забрати її про головне, про мене, хлопці

У мене власне справжнє кохання на тому відважному кораблі, нас на жаль, кидали

О, якір і трос одразу зайшли за борт

А грот і такелаж лежать у морі

«Твас Буря послав погану погоду та буйне море

Ну, у мене ніколи не було, крім одного справжнього кохання, він потонув у морі

Батько сказав дочці: «Чого ти болить?

О, є хлопець, який у нашому місті зробить ваше серце задоволеним»

«Ні, у нашому місті немає жодного хлопця, ні дворянини, ні герцога», — закричала вона

«Відколи бурхливі моря й бурхливі вітри розлучили мене і мою любов»

«Жодна хустка не знайде моєї голови, жоден гребінець не пройде в моє волосся

Ні яскравий вогонь, ні світло свічок не побачать мій ярмарок краси

О, я ніколи не вийду заміж, доки не помру

Відколи бурхливі моря й бурхливі вітри розлучили мене любов і я»

О, як я вийшов одного травневого ранку на березі річки

По тіні там і дерева такі голі, на жаль, будь мені нареченою

На жаль, будьте мною нареченою, мною, хлопцями, кімнатами, щоб побачити

Я ніколи не забуду свою любов, веселого моряка, сміливого