Mēmā Dziesma - Nora Bumbiere, Viktors Lapčenoks

Pār mani mēma debess plešas

Un mēma, mēma pļava zied

Kāpēc es atkal esmu bešā

Kāpēc man vajag tukšā iet?

Kāpēc man vajag iet un meklēt

To balsi, kura pelnos dun

Klau, vēji maldās dziļi eglē

Klau, vijole tur raud kā suns

Ej un dedz

Sadedz savu balsi meklējot

Tikai savu balsi vienīgo

Tikai savu balsi, balsi to

Pār tevi liecas mēmi zari

Bet varbūt tās ir stabules

Un es kā mēmais, es kā mēmais

Bet ja nu jūra esmu es

Un ja nu viss ir dzīvs un ziedošs

Un pelnos vīru kori dun

Un ja nu dvēsele dzied eglē

Un savu likteni smilkst suns

Наді мною стелиться німе небо

А німий, німий луг цвіте

Чому я знову в халепі

Чому я повинен йти порожнім?

Навіщо мені йти і шукати

Голос, що гуде в попелі

Слухай, у ялиці в глибині вітри блукають

Слухай, там скрипка плаче, як пес

Іди спали

Спалює твій голос у пошуку

Тільки твій голос один

Тільки твій голос, озвучи його

Над тобою гнуться німі гілки

Але, можливо, справа в столах

А я як тупа, я як тупа

Але якщо море - це я

І якщо все живе і квітне

І співає хор заслужених чоловіків

А якщо в ялинці душа співає

І пес свою долю нюхає