Стихотворение - 4 - Ногу свело!

В нашем доме на карнизе,

Храбрый дяденька стоял…

Он стоял не очень твердо,

Но пока что на ногах.

Только дунул свежий ветер

Он бедняжка соскользнул.

На руках висеть остался,

На потеху всей толпы.

Он назад залезть хотел,

Но упавший с неба камень

Ему руку раздробил.

На одной руке держался

Он минуты полторы,

И ноздрею постарался

Укрепиться на гвозде.

Но к несчастью нос порвался,

Зацепился гвоздь за глаз.

А внизу старушки ржали —

Как-никак бесплатный цирк.

На руке сорвались ногти,

Гвоздь помощник не ахти.

Закричал тогда приятель

И отправился в полет.

Эту смерть один любитель

Кинокамерой снимал.

Я смотрел потом два раза —

Все подробности видны.

У нашому будинку на карнизі,

Хоробрий дядечко стояв...

Він стояв не дуже твердо,

Але поки що на ногах.

Тільки дмухнув свіжий вітер

Він бідняжка зісковзнув.

На руках висіти залишився,

На потіху всього натовпу.

Він назад залізти хотів,

Але камінь, що впав з неба

Йому руку роздробив.

На одній руці тримався

Він хвилини півтори,

І ноздрію постарався

Зміцнитися на цвяху.

Але до нещастя ніс порвався,

Зачепився цвях за очі.

А внизу старенькій іржали —

Як-не-як безкоштовний цирк.

На руці зірвалися нігті,

Цвях помічник не ахті.

Закричав тоді приятель

І відправився в політ.

Цю смерть один любитель

Кінокамерою знімав.

Я дивився потім два рази—

Усі подробиці видно.