Наши юные смешные голоса - Ногу свело!

В комнате искусственного лета

Мы лежим на кафельном столе,

И в лучах искусственного света

Раны застывают, как желе.

Люди больше не услышат наши юные смешные голоса,

Теперь их слышат только небеса.

Люди никогда не вспомнят наши звонкие смешные имена,

Теперь их помнит только тишина.

Злой маньяк гуляет на свободе,

Чтобы жертву новую найти.

Он решает, что сегодня в моде

У странников последнего пути.

Люди больше не услышат наши юные смешные голоса,

Теперь их слышат только небеса.

Люди никогда не вспомнят наши звонкие смешные имена,

Теперь их помнит только тишина.

Ляжем, как продукты, в холодильник

И, обнявшись нежно, там уснем.

На прощанье нам больной светильник

Улыбнется кварцевым огнем.

Люди больше не услышат наши юные смешные голоса,

Теперь их слышат только небеса.

Люди никогда не вспомнят наши звонкие смешные имена,

Теперь их помнит только тишина.

У кімнаті штучного літа

Ми лежимо на кахельному столі,

І в променях штучного світла

Рани застигають, як желе.

Люди більше не почують наші юні смішні голоси,

Тепер їх чують лише небеса.

Люди ніколи не згадають наші дзвінкі смішні імена,

Тепер їх пам'ятає лише тиша.

Злий маніяк гуляє на волі,

Щоб нову жертву знайти.

Він вирішує, що сьогодні у моді

У мандрівників останнього шляху.

Люди більше не почують наші юні смішні голоси,

Тепер їх чують лише небеса.

Люди ніколи не згадають наші дзвінкі смішні імена,

Тепер їх пам'ятає лише тиша.

Ляжемо як продукти в холодильник

І, обнявшись ніжно, там заснемо.

На прощання нам хворий світильник

Усміхнеться кварцовим вогнем.

Люди більше не почують наші юні смішні голоси,

Тепер їх чують лише небеса.

Люди ніколи не згадають наші дзвінкі смішні імена,

Тепер їх пам'ятає лише тиша.