Стихотворение - 1 - Ногу свело!

Около школы для глухонемых

Был детский дом для душевнобольных.

Рядом стоял интернат для слепых

И общежитие карликов злых.

Глухонемые умеют молчать,

Душевнобольные умеют мычать,

Только слепым ничего не видать,

Значит их можно ногами избить.

Гномы дразнили душевнобольных

И шестерили на глухонемых,

Брали помои за них подъедать

И помогали слепых унижать.

Плавал по луже вонючий хромой

Карлик дебил слепоглухонемой.

Этот несчастный хотел одного,

Чтоб в пионеры приняли его.

Вожатый глухих молоточком стучал

По морде дебила, который мычал,

Вожатый слепых бегал свет выключал,

А гномы убили плавучую шмазь.

Біля школи для глухонімих

Був дитячий будинок для душевнохворих.

Поруч стояв інтернат для сліпих

І гуртування карликів злих.

Глухонімі вміють мовчати,

Душевнохворі вміють мукати,

Тільки сліпим нічого не бачити,

Значить їх можна ногами побити.

Гноми дражнили душевнохворих

І шестерили на глухонімих,

Брали помиї за них під'їдати

І допомагали сліпих принижувати.

Плавав по калюжі смердючий кульгавий

Карлик дебіл сліпоглухонімий.

Цей нещасний хотів одного,

Щоб у піонери прийняли його.

Вожатий глухих молоточком стукав

По морді дебіла, який мукав,

Вожатий сліпих бігав світло вимикав,

А гноми вбили плавучу шмазь.