На заре ты её не буди... - Ногу свело!

На заре ты ее не буди,

На заре она сладко так спит.

Утро дышит у ней на груди,

Ярко пышет на ямках ланит.

И подушка ее горяча,

И горяч утомительный сон,

И чернеясь бегут на плечах

Косы лентой с обеих сторон.

А вчера у окна на ветру

Долго-долго сидела она,

И следила по тучам игру,

Что скользя затевала луна.

И чем ярче играла луна,

И чем громче свистал соловей,

Все бледней становилась она,

Сердце билось больней и больней.

От того-то на юной груди,

На ланитах так утро горит,

Не буди ж ты ее, не буди,

На заре она сладко так спит.

На зорі ти її не буди,

На зорі вона так солодко спить.

Ранок дихає у неї на грудях,

Яскраво пашить на ямках ланить.

І подушка її гаряча,

І гарячий стомлюючий сон,

І чорніючи біжать на плечах

Коси стрічкою з обох боків.

А вчора біля вікна на вітрі

Довго-довго сиділа вона,

І стежила за хмарами гру,

Що ковзаючи починав місяць.

І чим яскравіше грала місяць,

І чим голосніше свистав соловей,

Все бліднішою ставала вона,

Серце билося хворіше і хворіше.

Від того на молодих грудях,

На ланіт так ранок горить,

Не буди ж ти її, не буди,

На зорі вона так солодко спить.